Щоденник кохання

... 24 квітня 2016 р.

Сьогодні Вербна неділя і тому щоб не сумувати я вирішила піти до церкви з мамою посвятити вербу. Постоявши трішки в церкві я вирішила вийти на двір де там я сіла на лавку. І тут до мене підійшов Алекс.

-  Алекс, що ти тут робиш? Я думала, що такі як ти в церкву не ходять?

- Ти помиляєшся Дашо. Я зокрема від твого Артема віруюча людина, - впевнено відповів Алекс.

- Ти хочеш сказати, що мій Артем не вірить в Бога? – запитала я дивлячись на Алекса.

- Дашо, я довго думав і вирішив, - спокійно сказав він і став на одне коліно і дістав коробочку з обручкою.

Мені здається в Алекса геть мізки поплавилися, якщо він думає, що я погоджуся вийти за нього.

- Виходь за мене заміж! Ти не пожалієш і будеш щаслива зі мною чуєш! – вигукнув він.

Таку подію я запам’ятаю на все життя адже біля церкви мені ще пропозицію не робили. Хоча мені взагалі пропозицію ніколи не робили.

- Алекс про що ти думав? Невже ти думав, що ти зробиш мені пропозицію біля церкви і я зразу така зрадію і скажу так. При цьому покинувши Артема! Ні Алексе цього ніколи не буде! Чуєш?

Мені цікаво, що може бути в голові в людини, щоб зробити пропозицію біля церкви знаючи, що в цієї дівчини вже є хлопець.

- Як ти мене не розумієш. Скажи кого ти кохаєш? Мене чи Артема? – запитав Алекс дивлячись мені в очі.

- Артема! Я кохаю Артема!

- А я кохаю тебе і завжди буду кохати. Навіть якщо буду одружений і в мене буде сім’я, - мовив засмучений Алекс.

- Вибач Алексе, мені дуже жаль, але я не можу між вами обома розірватися.

- Я розумію. Але, скажи, що ти знайшла в цьому Артемові. Чи тобі подобаються загадкові чоловіки, які приховують купу таємниць? – запитав Алекс не зводячи з мене погляду.

Я піднялася з лавки і мовила:

- Годі Алексе, це однаково не змінить моє рішення! І я поки не збираюся заміж ні за тебе ні за Артема!

-  Тоді в мене є всі шанси, щоб ти стала моєю!

- Може мені краще зробити так, щоб я не дісталася ні тобі ні Артемові.

- Якщо ти заради цього покинеш Артема я згодний!

Це все схоже мені на любовний трикутник. Ніколи не думала, що я в нього потраплю, але так і є. Що робити з всім чим я просто не знаю. Я не можу покинути Артема, я так його кохаю і мені його зараз дуже не вистачає.

Алекс стояв і пронизував мене своїм поглядом його карі очі дивилися на мене зовсім не з такою щирістю і коханням як Артем. Чомусь мені здається Алекс мене не кохає, а просто хоче насолити Артему і вивести його на ревнощі. Якщо він знає, що в того з народження проблеми з серцем то це занадто підло як для нього. Чого він добивається? Напевно хоче відбити мене у Артема, а потім все життя глузувати з нього. О ні дорогенький цього не буде! Щоб ти не робив я завжди буду дівчиною Артема.

- Алекс чого ти хочеш? – запитала я глянувши на нього своїм серйозним поглядом.

-  Я хочу мало! Стань моєю дівчиною!

-  А якщо не стану? Тоді що?

- Якби Артем був би на моєму місці він би вже давно вчинив самогубство. Він слабенький як на роль, хлопця, чоловіка і батька твоїх дітей. Ну я ж не він! Вчиняти з собою так не буду, а буду до останнього завойовувати твою увагу.

- Те що в людини проблеми зі здоров’ям не робить його слабкішим за інших! – вигукнула я пішла до церкви.

Зайшовши мама кинула на мене стурбований погляд.

- Де ти так довго була? Чи тобі погано було? – сказала пошепки мама.

-  Все добре.

Всю літургію я думала про це все. Додому я йшла без настрою адже мені було жаль Алекса. Але з іншого боку хто йому винен, що він закохався в мене. А ще Артем написав і сказав, що його не буде ще три дні. Це був просто якийсь жах я так сумувала за ним хотілося хоча б на хвилинку його побачити і обійняти. Писав він рідко і говорили ми лише по вечорах. Щоб не так сумувати я поставила його фото собі на заставку телефону, але так здавалося, що я ще більше сумую за ним.

В моїй пам’яті постійно прокручувалися приємні спогади з Артемом. А Алекс не втрачав нагоди і постійно до мене загравав, але я ігнорувала це. Адже хотілося по скоріше опинитися в обіймах свого Тьоми. Ви не уявляєте як я його кохаю не зважаючи на все те що від мене приховує Артем. Оскільки я рано чи пізно дізнаюся про все і розкрию будь, які його таємниці.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше