Щоденник кохання

... 12 квітня 2016 р.

Я прокинулася і біля мене поряд спав Артем. Глянувши на нього він був таким милим. Але потім я згадала, що мені влетить від мами бо я не приїхала додому ночувати, а ще в коледж йти, а в мене окрім вчорашнього одягу більше нічого немає і додому зранку їхати не дуже хотілося. Я вже хотіла вставати з ліжка, але тут мене в свої обійми забрав Тьома.

- Доброго ранку! Коханий мені потрібен одяг в коледж.

- Доброго ранку кохана! Мені так сподобалося з тобою спати і я навіть виспався, адже завжди мене турбувало безсоння. – А з приводу одягу ти не хвилюйся заїдемо до тебе і ти переодягнешся,  – посміхаючись мовив Артем.

-  Ми не можемо їхати до мене! – Мама мені такий скандал влаштує, що я не прийшла ночувати додому, - заявила я серйозним виразом обличчя.

- Ну ти ж не маленька вже і тим паче давно повнолітня! – наголосив Тьома.

- Так, але мені здається ми спізнюємося в коледж, - мовила я і почала вдягатися.

- А може ну його той коледж? – мовив Тьома дивлячись на мене.

- Скажи мені чому ти пішов навчатися на облік і оподаткування? – поцікавилася я і глянула на Артема.

- Мені насправді не подобається ця професія. Просто мій покійний батько мав свою компанію з наданням бухгалтерських послуг. І щоб я зміг після нього керувати нею я мав хоча б провчитися три курси на бухгалтера або по тій спеціальності, що зв’язана з цією професією.

- А що зараз з цією компанією?

- Вона працює і коли я закінчу навчання я стану повноправним її власником, - спокійно мовив Артем досі лежачи в ліжку.

- А хто зараз нею керує? – запитала я вдягаючи кофту.

- Татовий брат, - спокійно сказав Артем і піднявся з ліжка.

-  То ти в нас багатий хлопчик! – вигукнула я.

-  Ні я ніколи не був багатим! Я ріс на гроші бабусі вона рідко коли мені щось купляла, ходив в речах, які мені давали люди від своїх дітей. Подарунки я отримував лише на Новий рік і на день народження. Мама майже не висилала гроші, а батько раз в рік мене навідував купить якийсь подарунок і все на тому. А потім коли я виріс батько вирішив подарувати мені своє авто і компанію, щоб компенсувати все те що він не давав мені в дитинстві. Мама купила мені двоповерховий будинок, як компенсацію за те що мало приділяла уваги. І зараз висилає мені гроші думає ними купити мою любов до неї, а я не гордий беру все що дають.  -  Так що я ніколи не був багатим, - з серйозним виразом обличчя мовив Тьома.

-  Я тебе зрозуміла!

-  Ти будь тут, а я пішов сніданок готувати, - сказав Артем і збирався вже йти.

- А в тебе є розчіска? Хоча, що я питаю ти тут один живеш.

Артем відкрив шафку і дістав звідти запаковану розчіску.

- А...звідки це в тебе? – здивовано запитала я беручи до рук розчіску.

- Кажуть щоб вдома появилася жінка треба купити якусь жіночу річ. Ось я купив розчіску.

-  А чому не одяг?

- Якщо бабуся побачить в мене в будинку жіночий одяг зразу почне розпитувати про дівчат, а мені якось не дуже хочеться їй це розповідати. А з приводу розчіски вона і уваги на неї не зверне.

-  І часто твоя бабуся буває тут?

-  Зазвичай коли приїжджає в місто по справах.

Тьома пішов, а я почала приводити своє волосся до ладу. Коли я спустилася Артем посмажив яєчню з беконом і зробив чаю. Ми поснідали і Тьома запропонував піти в парк і покататися на роликах на дворі була хороша погода тож я погодилася адже в останнє я на них каталася ще в дитинстві. Коли ми взяли на прокат ролики виявилося, що Артем не вміє на них кататися і мені довелося його вчити.

Катаючись до мене подзвонила мама і нам довелося зупинитися біля найближчої лавки. Я чесно думала мама буде кричати, що я не ночувала вдома, а вона лише запитала: «Ти в коледжі?». «Ти щось їла зранку?». «Коли ти будеш вдома?». Дивно, що вона не кричала як завжди. Покатавшись ще годину. Ми поїхали в кафе де там поїли після того Артемові подзвонили і він відвіз мене додому. Я не хотіла потрапити на очі мамі і тому вирішила тихенько пройти до своєї кімнати, але мама однаково мене помітила.

- Дашо ти чому так рано вдома?! – запитала голосно мама.

- Декілька лекцій відмінили і нас відпустили! – вигукнула з посмішкою я.

Я звичайно не люблю брехати, але якщо мама дізнається, що я не була в коледжі. Ось тоді точно всипле по повній програмі. І вам я раджу не брехати батькам! 

Зайшовши до своєї кімнати до мене в двері зразу постукали і в кімнату зайшла Рита.

- Привіт сестричко! – мовила вона і сіла до мене на ліжко.

-  Привіт!

- Я можу з тобою поговорити? – запитала вона і відкинула пасмо волосся за вухо.

-  Звичайно, а про що? – поцікавилася я.

- Я закохалася в хлопця його звати Микита і він хоче серйозних стосунків від мене, а я боюся бо в мене ніколи не було з хлопцем нічого.

- Микита! Знайоме ім’я як добре, що я його здихалася бо інакше він би до смерті за мною бігав би, - сказала сердито я, а потім продовжила. – А покажи мені його фото.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше