Щоденник кохання

... 11 квітня 2016 р.

Коли я прокинулася біля мене вже сидів Артем.

- Артем! – здивовано вимовила я.

- Добрий ранок кохана! Ти так мило спала! – з усмішкою промовив Артем.

- Доброго ранку! Як давно ти тут? – стурбовано запитала я.

-  Не дуже давно.

- Ти можеш вийти будь ласка мені потрібно передягнулися, - мовила я продовжуючи і досі лежати в ліжку.

-  Звичайно!

Не очікувала я побачити Артема так рано. Я швидко переодягнулася і пішла на кухню. Поснідавши ми поїхали до коледжу і в машині я розповіла те що сказав Алекс, але Артем лише розповів, що вони раніше дружили, але зараз вже все в минулому. А ще сказав, що Алекс бреше і то все не правда. Я знала, що Артем щось точно не договорює. Але що? Я не знала?

Коли ми приїхали до коледжу ми поцілувалися та кожен пішов до своєї аудиторії. В мене була лекція з Олександром Сергійовичем. Ми вже писали тему як тут заходить директор з Алексом. Невже Алекс буде навчатися в моїй групі? Скажіть, що це сон або розіграш!

- Шановні студенти сьогодні до вашої групи долучиться ще один студент двоюрідний брат Альбіни Коломієць Олександр Зав’ялов, – вимовив до всіх присутніх директор Віктор Петрович.

- Олександр сідайте за любу парту, – сказав Олександр Сергійович.

Ще тільки Алекса мені не вистачало в нашій групі! Боже де я так нагрішила, що мені ось така підстава? Це мені до червня місяця спокою не буде бо цей Алекс замучить мене своїми зізнаннями в коханні.

І тут я глянула на Алекса, який вже сів позаду мене.  Зав’ялов прокручувала його прізвище я у себе в голові. Дивно десь таке прізвище я вже чула колись, тільки від кого не пам’ятаю. Може від Артема? Або від мами з татом під час однієї з їхніх сварок?

Мої думки перервав Алекс, який смикнув мене за волосся. Чесно хотілося так добре йому дати по писку, але я стрималася. Оскільки Олександр Сергійович дуже суворий викладач і не потерпить такої поведінки на лекції. Ох відчуваю цей Алекс зробить усе щоб Артем ревнував мене. Адже вони колишні друзі, а зараз не спілкуються бо не поділили дівчину, або ж хтось когось підставив. І хтось з них точно бреше, але хто? Я чомусь впевнена, що і Артем і Алекс не договорюють чогось і кожен зі свого боку приховує правду.

-  Привіт Дашо! – усміхнувшись сказав Алекс.

-  Привіт Алекс! – понуро відповіла я.

Після лекції я вирішила поговорити з Алею, тому що вона навіть не привіталася зі мною зранку і сидячи поряд зі мною за партою навіть не промовила і слова. А вже хотіла сказати до неї, але вона сама почала розмову.

- Дашо ти вибач мене я погарячкувала! Не потрібен мені Міша я вирішила зустрічатися з іншим хлопцем, - серйозно мовила Аля.

- Я вибачу якщо ти такого більше не будеш робити, - сказала я дивлячись на Алю. – А що це в тебе за хлопець з’явився я його знаю.

-  Його звати Вітя і він старший від мене на рік.

-  І як ви познайомилися?

- Дуже просто в магазині і він попросив в мене мій номер.

-  Оригінально!

І тут нашу розмову перебив Алекс, який підійшов до мене з подругою.

- Дашо я хотів би поговорити з тобою на одинці, – сказав Алекс дивлячись на мене.

- Ти можеш говорити тут не обов’язково на одинці.

- Добре, я кохаю тебе і зроблю все щоб ти розійшлася зі своїм хлопцем! – серйозним голосом вигукнув Алекс.

- Мені навіть цікаво, що ти зробиш! Адже брехати ти добре вмієш, - з іронією в голосі сказала я.

- Я ніколи тобі не брехав, а ось Артем вміє брехати.

- Досить Алексе я однаково з тобою не буду навіть не мрій! – вигукнула я і пішла до аудиторії.

В аудиторії мені написав Артем щоб після всіх лекцій я зайшла до нього. Тож коли закінчилися всі лекції я попрямувала до корпусу в якому навчався Артем. Йшовши по коридору я побачила Алекса, але не звернувши на нього увагу, пішла собі далі. Але тут дорогу мені перегородив Алекс.

- Алекс, що ти тут робиш? Дай мені пройти!  -   сказала суворо я глянувши на нього.

І тут Алекс взяв мене за талію і міцно притиснув до себе і поцілував в губи. Все це відбувалося настільки швидко, що я не встигла з чим щось зробити.

-  Алекс ти здурів чи що! – після цих слів я дала йому по щоці.

Він хоче поцілувати мене ще раз, але я даю йому під дих. Зі сторони це виглядає так однаково, що Алекс пристає до мене. Надіюсь Артем цього всього не бачив. Обернувшись щоб побачити чи це ніхто не бачить. Я побачила Артема який перетнувся зі мною поглядом і підійшов до мене.

- Якого хріна ти торкаєшся моєї дівчини! – вигукнув знервовано Артем.

-  На ній не написано, що вона твоя!

- То я зараз напишу! – вигукнув доволі по злому Артем і стукнув Алекса в обличчя.

Між хлопцями розгорнулася бійка. Я намагалася їх розборонити, але вони лише вигукували до мене щоб я не заважала їм. Я від безвиході сіла на сходах. Звичайно бійку хлопців побачила одна з викладачок і втрутилася.

- Мирончук! Ану припини бійку! – прокричала Олена Володимирівна на все горло.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше