Щоденник кохання

... 8 квітня 2016 р.

- Доню давай прокидайся в коледж! – почула я голос мами крізь сон.

- Я так не хочу вставати, можна я сьогодні прогуляю коледж, і з понеділка вже піду, – мовила сонно я потираючи очі.

-  Так яке прогуляю, по тебе там Артем приїхав.

Я підхопилася з ліжка і вигукнула.

-  Артем! Ти його бачила вже?

- Бачила ми навіть встигли познайомитися з батьком.

-  Добре я вже збираюся! 

Я почала швидко збиратися. В моїй голові було тільки одне те що Артем вже познайомився з моїми батьками і чекає мене. Через десять хвилин я була вже готова. Признаюся чесно я ніколи ще так швидко не збиралася. Оскільки не кожен день мене чекає хлопець. Я вийшла з кімнати і попрямувала до кухні.

- О доню ти так швидко зібралася? Дивно ти завжди довго збираєшся, – мовила мама побачивши мене.

-  Мамо мене ж не кожного ранку хлопець чекає!

-  Добре я піду до себе. Рада була познайомитися з тобою Артем.

-  І я також Ольго Олексіївно!

- Привіт. Ти мене здивував я не думала, що ти приїдеш, – здивовано глянула я на Артема.

- Привіт кохана! – і після цих слів Артем поцілував мене в губи.

-  Це був сюрприз!

-  Приємний сюрприз! – з усмішкою сказала я.

-  А що в тебе мама питала? – поцікавилася я.

- Нічого цікаво про батьків, чим займаюся, які плани на майбутнє.

-  А мені розкажеш це все? – глянула я на Артема.

- Ходімо по дорозі я тобі все розповім.

- Мамо ми поїхали! – вигукнула я.

-  Щасливої дороги!

Вийшовши на вулицю я побачила авто Артема це була чорна «БМВ Х5». Не знаю чи випадково чи можливо Артем знав, але мені подобалися такі машини і завжди хотіла на них поганяти, але перед цим потрібно було здати на права бо все інше я і так знала. Мене навчив брат і я швидко навчилася адже з таким інструктором як він швидко вчися.

-  Це твоє авто? – запитала здивовано я.

- Скоріше батькова! Він подарував мені його перед смертю.

- В тебе помер тато! Як давно? – сказала я відчиняючи двері автомобіля.

- Тато помер рік назад. Він воював захищаючи рідний Луганськ і там і загинув в 2015 році.

-  Співчуваю! А твій тато був з Луганська?

- Так він там народився і виріс, а потім його закинуло в наші краї. Зустрів матір, вона завагітніла і з’явився я.

- Ти мабуть важко пережив смерть батька?

- Ну я був не дуже з ним близький, адже в нього була інша сім’я. Але не сперечаюсь це було важко.

-  А чому розбіглися твої батьки?

- Тато кохав маму, а вона його ні! Це і стало причиною їх розлучення.

- Ти говорив, що в тата була інша сім’я то в тебе є брат чи сестра.

- Сестра вона менша за мене на чотири роки та після смерті батька ми перестали спілкуватися і я її цілий рік не бачив і зв’язатися з нею поки не можу. Оскільки її мама обірвали всі зв’язки зі мною, адже ніколи не любила мене, – сумно відповів Артем.

-  А в тебе лише одна сестра?

-  Так я в мами єдиний син! І то якби не бабуся то б можливо б мене б не було.

- Невже твоя мама хотіла зробити аборт? – здивовано глянула я на Артема, який дивився на дорогу.

- Так! Коли мама дізналася, що вагітна вона вирішила зробити аборт, але бабуся ледь не на колінах благала її народити цю дитину і навіть сказала їй, що сама виростить дитину, а вона і далі продовжить своє життя. Тато одружився на мамі бо кохав її та думав, що мама одумається коли в них народиться син і вони стануть справжньою сім’єю. Та мама не одумалася і зразу після пологів відмовилася від мене навіть не глянувши. Я народився з вадою серця та матері не потрібна була хвора дитина, але батько з бабусею забрали мене і коли мені було півроку мені зробили першу операцію на серці, а матері було байдуже вона втекла закордон. Пізніше коли мені був рік вона дала гроші на другу операцію і коли мені вже було рік з половиною мені зробили третю операцію на, яку вона теж дала гроші. Адже в тата не було грошей на той час. Не знаю може тоді в неї прокинувся материнський інстинкт або її замучила совість. Адже якби не ці дві операції я б помер, а так все добре, – розповів Артем дивлячись в вікно.

Я розуміла як йому боляче все це говорити тому обійняла і поцілувала його, а він поцілував мене. Поки він розповідав ми приїхали до коледжу ще на половині розповіді, але я дослухала його та хотіла знати все про нього.

- А що було далі після операції? – запитала стурбовано я.

- Коли після операції лікарі сказали, що моєму життю більше нічого не загрожує батьки розлучилися. І тато поїхав в місто заробляти гроші і там знайшов іншу дівчину та одружився на ній. Навідував мене він рідко. А мама поїхала до Італії і живе там. Мене виховувала бабуся разом з дідусем, а потім коли мені було десять він помер. Зараз бабуся живе одна за містом і я часто їзджу до неї адже в неї окрім мене нікого немає, – продовжив розповідь Артем, але на цей раз він вже дивився на мене.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше