Епізод 1. “Перша битва”

Тиша перед бурею. Небо темно-фіолетове, схоже на застигле море. Десь угорі гримить грім — і з нього виринає силует: величезний, із зеленими рогами, очима — як два палаючих смарагди. 

“Коли зло повертається — воно не питає, чи готові ти.” 

“ПОПІЛ І ВІДЛУННЯ” 

Ранок. Руїни Нетландії. Герої стоять серед зруйнованих башт — Вел, Їнсу, Ліана, Нейт. Вітер несе запах гару, і навіть сонце здається холодним. 

Нейт (зітхає):
— Може, пора вже будувати тут кафе? “У драконовому диханні”. Звучить атмосферно. 

Їнсу (сумно):
— Якби не жар, то може б і працювало. 

Вел мовчки стоїть, стискаючи в руках уламок медалі з гербом Артанії. Поруч Ліана — у бойовому обладунку, сувора, але спокійна. 

Ліана:
— Ми не маємо часу на жалі. Він повернеться. 

Вел (тихо):
— Так… Я відчуваю його подих навіть зараз. 

Раптово земля здригається. З-під попелу виривається зелений промінь. Повітря стає гарячим. Герої відступають — із полум’я піднімається тінь Дракона. 

“ПОВЕРНЕННЯ ЗЛОГО” 

Дракон величезний. Його луска сяє темно-зеленим полиском, очі блищать з ненавистю. Коли він відкриває пащу — з неї виривається не просто вогонь, а хвиля чорного диму з блискавками. 

Злий Дракон (голос глибокий, лунає скрізь):
— Ви забрали в мене спокій. Тепер я заберу ваш світ. 

Вел:
— Ми вже бачили твоє полум’я. І все ще стоїмо. 

Дракон:
— Не бачили. Тепер побачите. 

Він вдаряє хвилею вогню. Земля вибухає. Кам’яні уламки летять у всі боки. Нейт прикриває Їнсу, Ліана створює бар’єр зі світла, Вел — контратакує. 

“ПОЧАТОК БИТВИ” 

Бій у небі. Вел і Ліана на магічному щиті летять назустріч Дракону. Їнсу піднімає хвилі води, що стають крижаними списами.
Нейт, із кам’яною бронею на руках, кидає уламки вогненних порід у напрямку чудовиська. 

Вел (кричить):
— Тепер або ніколи! 

Він формує з золотого світла “Клинок сонячного серця” — зброю, подаровану силою Андрюшки. Меч засвічується, немов частинка сонця. Він пірнає до Дракона і розсікає темне полум’я. Дракон реве, але не падає. Замість крові з його ран ллється зелений туман. 

Ліана:
— Його тіло — не живе! Це тінь, магія! 

Їнсу:
— Тоді треба бити серце! 

Вона піднімає руки, створює гігантську кулю води, у якій віддзеркалюється небо. Нейт вдаряє кулаком у землю, піднімаючи героїв вище. 

“СЕРЦЕ БУРІ” 

Вел бачить у середині дракона — блискучий кристал, пульсуючий у такт його диханню. 

Вел (про себе):
— Там… його серце. 

Він пірнає, пробиваючи потік вогню, відчуваючи, як шкіра обпікається. Дракон б’є хвостом, але Вел встигає вдарити по кристалу. Усе вибухає світлом. На мить — повна тиша. Потім потужна хвиля енергії відкидає всіх. Дракон реве — але не вмирає. Він дивиться на Вела й промовляє: 

Дракон (з холодною посмішкою):
— Ти ще не бачив істинного полум’я. 

Він здіймається в небо й зникає у блискавках, залишаючи зелену комету вдалині. 

“ТИША ПІСЛЯ ГРІМУ" 

Герої падають на землю, обпалені, виснажені. Повітря важке, але живе. Вітер приносить запах озону після грози. 

Нейт (важко дихає):
— Ну, якщо це — перемога, я більше не хочу перемагати. 

Їнсу (усміхається крізь втому):
— Він відступив. Це вже щось. 

Ліана (дивиться в небо):
— Але він повернеться. І тоді ми мусимо бути готовими. 

Вел стоїть осторонь, дивиться на своє відображення у уламку води. У його очах — відблиск зеленого світла, залишок сили Дракона. 

Вел (пошепки):
— Він щось залишив у мені… 

Камера віддаляється. На обрії видно далекі гори. На найвищій скелі стоїть тінь — Злий Дракон, тепер у людській формі, з очима Ельзи. 

Людська постать (з посмішкою):
— Скоро, діти полум’я… скоро ви зрозумієте, хто справжній господар цього світу. 

Гримить грім. Екран темніє.