Епілог

— То тепер ти впевнена, що все насправді? — Грайливим тоном вимовляє чоловік падаючи поряд з тепер законною дружиною. 

Медовий місяць вони вирішили відсвяткувати на морі. Це не було популярне місце, але воно було затишне і атмосферне. Поблизу було багато кафе та ресторанів. А в найближчому місті були музеї 

— Тепер точно впевнена і навіть більше. — Дівчина потягнулася до нього та поцілувала. — А тепер підйом! — дівчина вислизнула з його обіймів.

— Може сьогодні нікуди не підемо? — Він дивився благаючим поглядом на свою дружину.

— Ти обіцяв мені, що вдень ми будемо робити все, чого хочу я. Тому вставай. — Вона його дражнила і посміхалася. — Вставай! — Вона підійшла ближче до чоловіка та потягнула його за руку. Він же мав більше сили та смикнув на себе беручи в полон своїх міцних обіймів. 

— Я все пам’ятаю. Дай мені кілька хвилин. 

— Я вже дала тобі багато часу, милий! Ми й так вже запізнюємося. — Чоловік важко видихнув та підвівся. Вони зібралися та вийшли до машини. 

Вже в машині вони мило балакали про все на світі. Лише телефон перервав їх бесіду. Це була пані Лютея. Дівчина постави на гучний зв’язок.

— Перепрошую, що так раптово ,але ваш медовий місяць вимушено треба відкласти. — Серйозний тон жінки дав зрозуміти, що ситуація не з простих.

— Ми слухаємо вас. — Відповів чоловік та жінка продовжила.

— На Марту оголосили полювання. Але це зараз найменша проблема. 

— Кажіть. — Емілі нервувала, бо вони чудово знали її ситуацію.

— Її викрали. Хто і чому ще не відомо. Де вона знаходиться теж не відомо. Нам треба ваша допомога. Ян зараз не в найкращому стані. 

— Ми вже їдемо. — Едвін розвертає машину і вони їдуть збирати свої речі. Тим же днем вони повертаються у місто та їдуть одразу в офіс. 

В кабінеті керівниці вже всі зібралися. Ян знервовано постукував ногою по підлозі спершись ліктями на свої ноги.

— Яне, ми її знайдемо. Все буде добре. — Емілі підійшла до чоловіка та поплескала по плечу.

— Вони знають, хто вона така. Що як вони зроблять з нею щось погане?! Я цього не переживу. — Здавалося, що от-от і він дійсно з глузду зійде. 

— Ян! Ти допоміг нам, а ми допоможемо тобі. Ми знайдемо тих виродків, які викрали її та покараємо їх. Обов’язково…

Чоловік поглянув на Едвіна і лише кивнув погоджуючись з його словами. Сам же він намагався зрозуміти хто саме викрав і чого вони хочуть. Він ладен був спалити весь світ, аби тільки врятувати свою кохану. Чоловік не був святим, але заради неї він змінився і прогавив той момент, коли вороги підібралися близько та забрали найдорожче. 

Ян був безжальним до виродків. Він катував та вбивав їх, бо вони були мерзенними аморальними тваринами. Закони того часу не дозволяли покарати мерзотників, бо доказів їхнім злочинам не знаходили. Хтось добре підчищав за ними. Та того, хто це робив він так і не знайшов. І схоже цей хтось знайшов його…

Дякую, що читали мою книгу!

Щиро дякую всім, хто дочитав до кінця. І прошу вас оцінити мою книгу та написати відгук.

P.S. Вже працюю над другою книгою про Яна та Марту (Неллі) :)