*Місце: Чернівці, світанок.*
Сонце сходить над Чернівцями, бруківка тепла від ночі, дзвони стихають, тіні зникають у тумані, що спускається з гір. Місто дихає повільніше, його будинки стоять нерухомо, але пульс б’ється в глибині, Чернівці насичені, але не втамовані.
— Світло розганяє темряву, Чернівці засинають, їхній голод стихає. Анна, Петро й Олена — тіні на стінах, їхні голоси шепочуть у вітрі, що гойдає ліхтарі. Бруківка блищить, запах кави повертається, місто чекає нових гостей із голодним шепотом.
Відредаговано: 22.08.2025