Розділ 4. Магічні речі

Ну що, як і обіцяла, зараз розповім вам трішки про все те незвичне, чим володіли наші чарівниці.

На перший погляд, бабусина квартира була звичайнісінькою й мало чим відрізнялася від інших. Але насправді вона приховувала багато таємниць. У кожній кімнаті було декілька магічних речей. Однак, вони були так схожі на звичайні, що зовсім не впадали в очі.

Мушу вас одразу ж попередити! Багато з усього описаного нижче ви можете знайти й у вашій оселі. Але це зовсім не означає, що ці речі будуть функціонувати так само як у наших дівчат. Вони ж, як-не-як, чарівниці, а тому просто зобов’язані мати якісь предмети побуту, які допомагали б їм у їхніх магічних справах. Так що застерігаю вас від експериментування з вашими меблями, посудом та побутовими приладами й використання їх не за призначенням. Але щось я зовсім відволіклася. Тож повернімося до опису чарівних речей бабусі та Натусі.

Так, наприклад, у залі диван був вкритий червоною ковдрою. Здавалось, звичайнісінька річ. Та де там! Насправді це була ковдра-невидимка, яку наші чарівниці використовували під час своїх нічних польотів. Варто було лише накритися нею, сказати декілька чарівних слів – і ви просто зникали, звісно, разом із ковдрою. Натусі дуже подобалися нічні прогулянки містом, особливо влітку в теплу погоду, а їхня чарівна ковдра вкривала їх від допитливих перехожих.

На кухні чарівним був посуд. Тарілки самі ставили себе на стіл, а потім самоочищалися й поверталися до шафи. Це найбільше подобалося Натусі, яка була не в захваті від миття посуду. Вона завжди наголошувала бабусі, що в житті не вимила б їх до такого блиску.

Духова шафка теж полюбляла іноді пекти смаколики до чаю. Та й з кип’ятінням води самостійно справлявся чайник. Ельвіра рідко користувалася цими функціями вищезазначених електроприладів, адже полюбляла все робити сама. А ось Натуся від такої “допомоги” ніколи не відмовлялася. І щойно Ельвіра кудись йшла, не втрачала нагоди почастувати себе ароматним чаєм з пиріжками, зробленими без її участі.

До речі, холодильник у чарівниць був звичайнісіньким. І за покупками до місцевого супермаркету доводилося ходити самостійно. На диво, навіть Натуся не заперечувала проти закупів і радо ходила до магазину з бабусиним списком продуктів.

Від кухні плавно переміщуємося у коридор, де теж розташовувалася одна магічна річ – дзеркало. Воно не лише могло показувати минуле й майбутнє, що теж не менш важливо, але й з’єднувало бабусю з іншими чарівника. Щось типу “скайпу” чи “фейстайму”. Ельвіра годинами могла розмовляти зі своїми подругами з інших міст та країн. І вони мали про що говорити: рецепти магічних настоянок, секрети вічної молодості та краси, нові заклинання та подорожі в минуле. 

Що ж до майбутнього, яке дзеркало за бажання теж могло транслювати, туди бабуся заглядати не дуже любила. Їй, як і Натусі, подобалося жити теперішнім днем і не перейматися прийдешнім. Та й саме майбутнє було поняттям дуже мінливим. І могло змінюватися по декілька разів на день, залежно від того, які рішення приймали чарівниці. Тож ця функція дзеркала використовувалася найменше.

Так, що у нас далі? Про фотошпалери в спальні я вже згадувала. Сад, зображений на них, був найулюбленішим місцем відпочинку наших дівчат.

Ой, ледве не забула про найголовнішу магічну річ у домі бабусі на Натусі. ПРАЛЬНУ МАШИНУ! Не дивуйтеся, але саме цей побутовий прилад був найбільшою гордістю чарівниць. І не тому, що вона прала речі краще за хімчистку. Річ була не в її безшумному режимі, економії води чи самоочисній функції. Тут мені варто додати одну маленьку, але важливу деталь – це була МАШИНА ЧАСУ!

Її циферблат показував не лише час прання, а й століття чи рік, у який можна було б потрапити, коли є бажання. Натуся була в захваті від неї, адже машина часу часто ставала у пригоді під час виконання домашнього завдання з історії та літератури. Навіщо читати про якусь подію, історичну особу чи письменника, якщо можна було все це побачити на власні очі? 

Бабуся не дуже полюбляла використовувати такий делікатний магічний прилад лише задля хороших оцінок онучки. Вона була переконана, що такі прогулянки у минуле дуже небезпечні.

– А ось якщо ми там ненароком розчавимо якусь комашку? – пояснювала Ельвіра своє небажання подорожувати онучці. – Ти уявляєш до яких незворотних наслідків це може призвести?

– То ж ми з тобою дуже обережні! – не вгамовувалася Натуся, для якої такі мандрівки були найприємнішою частиною дня.

І як бабуся не переконувала її, дівчинка залишалася при своїй думці: