Розділ 27

— Вона моя падчерка, — намагаюся достукатися до його розуму. Він стискає плечима:
- То й що? Тепер мені усіх твоїх родичів, друзів та знайомих обходити стороною?
Розумію, що ця розмова ні до чого не приведе. Розвертаю голову до вікна та намагаюся заспокоїтися. Всередині ураган. Переконую себе — мені має бути байдуже. Має, однак серце тріщить від болю. У нас все одно немає майбутнього. Я не можу піти від Дмитра, а Артем не бажає моєї присутності у своєму житті. Його цікавить лише донька. До садочка їдемо мовчки. Забираю дитину та сідаю на заднє сидіння. Артем розпитує малечу про сьогоднішній день й вона весело щебече. На мить уявляю нас сім’єю і з моїх очей котяться сльози. Поспішно їх витираю. Схоже, скоро ми станемо сім’єю, але коханий буде чоловіком моєї падчерки. Обсмикую себе. Ніякий він не коханий. Я можу повторювати це тисячу разів, проте себе не обманути.
Автомобіль заїжджає на подвір’я. До нас йде Дмитро. Відчиняє двері та бере дитину на руки:
— Софійко! Як минув день?
— Добле, — донька шепелявить й це мило звучить.
Я виходжу з авто. Дмитро, як щасливий сім’янин, цілує мене в щічку. Ловлю гнівний погляд Артема й мені хочеться розридатися. Бажаю, щоб замість Дмитра нас зустрічав Артем. Щоб йому я готувала сніданки, щоб з ним засинала на одному ліжку. Серце скручується від болю, а я розумію, що не можу нічого вдіяти. Дмитро звертається до Артема:
— Можеш бути вільним.
Ми йдемо до будинку. Артем заїжджає в гараж. Ступаю на сходинку й чую його голос:
— Таню! Ти забула пакунок із сукнею.
— Якою сукнею? — Дмитро відчиняє двері будинку.
— Сьогодні я їздила в магазин разом з Олею. Ми купили сукні для твого Дня народження, — поспішно виправдовуюся.
— Добре, люблю коли мене оточують вродливі жінки. Особливо, якщо це дружина і донька.
Дмитро заходить додому, а я прямую у гараж. Артем тримає пакет. Я стискаю пакунок руками, проте чоловік не відпускає. Дивиться у мої заплакані очі й важко ковтає:
— Ти плачеш, бо приїхала додому?
— Я не плачу, — одразу огризаюся.
Несподівано Артем кладе долоню на мою талію й притискає до себе. Відчуваю його м’язи, наче витесані з каменю, й у тілі розгорається полум’я. Він видихає у моє обличчя:
— Що тебе засмутило? Не сподобався мій флірт з Олею? — потрапляє одразу в ціль.
— Ні! Ти обіцяв, що з нею не зустрічатимешся, а натомість не дотримав слова.
— Скажи мені, чому заміжня жінка переймається фліртом колишнього хлопця? Зізнайся, ти й досі до мене не байдужа. Як і я до тебе.
Артем тягнеться до мене й накидається на мої вуста з поцілунком. Жагучим, пристрасним, голодним. Він поспішає дослідити кожний куточок моїх вуст, а я не можу опиратися. Почуття загострюються, живіт лоскочуть метелики, серце калатає мов шалене. Заборонене, небезпечне та недозволене додає гостроти. Я жадібно цілую у відповідь й розумію наскільки скучила. Скучила за його дотиками, поцілунками, обіймами, ароматом. Не витримую. Доторкаюся долонями до його спини й лагідно виводжу завихрені лінії. Чоловік поглиблює поцілунок й це підсилює відчуття. Наче спраглий подорожній, досліджую його вуста. Насолоджуюся поцілунком та забуваю про час, забуваю про все. Ми не відриваємося одне від одного, поки нам обом не забракло дихання. Неохоче відсторонююся та ловлю ковток повітря.
Артем не відпускає. Цілує щоки:
— Я скучив. Повернись до мене.
Ці слова, наче блискавка, пронизують тіло й змушують повертатися до реальності, в якій я не бажаю перебувати. Нічого не відповідаю. Накидаюся на його вуста з прощальним поцілунком. Дозволяю собі слабинку, яку більше ніколи не повторю. Не можу стримати сліз, які котяться щоками. Прикро визнавати, але я востаннє торкаюся його губ. Він помічає мій плач та, важко дихаючи, відсторонюється:
— Тобі боляче?
— Так, — відпускаю коханого, роблю крок назад. Його руки вже не торкаються мене й стає холодно. Прикушую палець, проте це не допомагає. Біль шматує зсередини та розриває серце на шматки, — це не правильно. Я заміжня. Я не повинна зраджувати своєму чоловіку.
— Розлучись, — Артем дивиться вимогливо, — ми житимемо разом. Ти, я і Софійка. Мені дуже цього хочеться.

Буду вдячна за серденько до книги та підпис на мою сторінку!