Розділ 9 "Викрадення"

Сьогодні був тихий вечір. Лиш краплі дощу, та легенький вітер час від часу порушували тишу. Арія сиділа на підвіконні, дивлячись у вікно, намагалась розгледіти зорі на небі, яке затягнуло синіми хмарами. В кімнаті стояло важке повітря, то дівчина прочина вікно. Вона глибоко вдихнула і відчула шалений запах озону. Думки її були сплутаній. Той поцілунок Адама був зовсім неумісним. Звісно, він їй симпатизував, але здається, вона ще не готова до нових відносин. І напевно їй би не хотілось пов’язувати своє життя з кимось з жителів ночі. Навіть не дивлячись на те, що вона стала однією з них.

Ось вона стала повноцінною відьмою. Якщо можна так сказати. Адже змогла пережити цей процес прийннятя тієї клятої темряви. І чому це з нею трапилось? Вона цього всього не хотіла. Чому життя іноді таке несправедливе? От ти стоїш впевнено на ногах і за законом підлості, обов’язково трапиться щось, що зіб’є тебе з ніг.

Стільки різних і дивних почуттів, котрі мордують душу. Страх, мов особистий кат, осилився в її серці. І здається, зовсім скоро Арія потоне у вирі емоцій.

Втомившись від власних думок, дівчина вляглась в своє холодне ліжко. Сьогодні вже ночує вдома.

Спала вона погано. Всю ніч крутилась з одного боку на інший в покушуках комфортної пози для сну. За вікном почало відніти. Зорі одна за одною зникали під покровом білих хмар. Ранок, після дощової ночі, був прохолодний.

Арія відкрила свої сонні очі, які так і не змогли побачити сновидінь. Тіло було таке втомлене, важке. Не було сил, щоб піднятися з ліжка. Але потрібно йти снідати. Показатись дядьку Джону на очі, бо скоро він і зовсім забуде як виглядає його племінниця.

З кухні доносився запах смаженого бекону, який Арія так любила, що могла тільки сама з’їсти декілька великих шматків. До бекону містер Еванс готував найсмачнішу в світі яєчню. Дівчина одягнула чорні джинси, чорний топ та теплий, в’язаний коричневий кардиган. Не зважаючи на свою слабкість, вона бадьоро спустилась сходами і вже за мить сиділа за столом.

- Де пропадала? – серйозним голосом запитав дядько Джон. – Не ночувала вдома, не попередила. На тебе це не схоже. – кинув розчарований погляд на юну дівчину.

- Емм.., - Арія не була готова до цих питань. Містер Еванс був прихильником особистого простору і вжиття племінниці чи доньки ніколи не влазив з такими питаннями. – Я була у подруги, вибач, що не попередила.

Надалі тишу ніхто не наважився перервати. Доснідавши, дядько Джон зібрав свої речі і відправився на роботу. Арія залишилась одна. Лідії не було за сніданком. Після нічної гулянки в клубі, вона цілий день буде спати.

Справ на сьогодні у Арії не було. І робити їй нічого не хотілось. Вона вирішила провести цей день, як звичайна дівчина, вдома за якимсь цікавим фільмов, заїдаючи свій  стрес, смочнющою піцою з її улюбленого ресторану. Зручно вмостившись перед телевізором, почала перемикати канали, поки не наткнулась на щось цікаве. Це була мелодрама з елементами комедії. Та і куди ж без драми? Переглядаючи фільм, дівчина занурилась в його романтичну атмосферу. Їй пригадались сильні руки Адама, які обхопили її тендітне тіло, коли вона вчора впала, ледве жива, на землю. І як його гарячі вуста доторкнулись до її губ. Аж мурашки по шкірі.

« Еее ні! Це неправильно. У мене немає ніяких почуттів до Адама. Просто я так давно не відчувала чоловічої уваги і турботи, що на мить піддалась природним бажанням». – Запевняла себе Арія.

Новоспечена відьма цілий день провела перед телевізором. Виходити з своєї кімнати вона немала ніякого бажання. Їй хотілось втекти від проблем, сховатись від злих монстрів, які видумали, що вона чи то смерть їм несе, чи то правити нічним світом повинна. Арія тільки хотіла помститись за своїх прийомних батьків і втекти, куди подалі. З її справжньою родиною вона знайомитись не хотіла. На її думку, ні Андреа, а ні тим паче Хантрер Рівера не зможуть замінити Емму і Дона. Дівчина нікого не хоче більше впускати в своє життя. Щоб знову не переживати почуття втрати близьких людей.

Тишу порушив стук в двері зі сторони тераси. То був Адам. Він був чомусь дуже схвильований. Арія відчинила двері та впустила хлопця до кімнати.

- Ти в небезпеці. – суворо відрізав хлопець, ніби вона в чомусь винна.

- І тобі привіт. Тобі не здається, що ти не можеш отак без попередження вламуватись до мене додому. – обурено відповіла вона. Мало того, що він вчора все зруйнував своїм поцілунком, а сьогодні наважився виливати на мене свій гнів.

- Зараз не час гарних манер. Збирайся, нам потрібно йти, - наказовим тоном повідомив відьмак, - візьми потрібні речі і виходь з будинку. Я буду чекати тебе в машині.

 Попри своє обурення, дівчина кивнула головою в знак згоди і почала збирати необхідні речі.

-От нахаба, - прошепотіла сама до себе.

Після вчорашнього між ними була напружена атмосфера. Здається, Адам і сам не хотів того поцілунку. Він був злим, чи то на себе що дозволив собі таке, чи то на неї, що не відповіла взаємністю.

Арія поспішно написала записку дядьку Джону, що поживе трохи у подруги. Не хотіла говорити все це по телефону, щоб не було зайвих запитань. Вийшла з кімнати і крадькома направилась до дверей, що виходять на задній двір, щоб не попасти нікому на очі. Відьма швидко направилась до машини, але Адама вона там не було. Раптом з-заду її схопила чиясь сильна рука. Арія вже оберталась, щоб подивитись хто то, але іншою рукою їй прилетіло по голові.