Вдома була тільки Лідія. Після побаченого Арія не знала, що думати про сестру. Вона не розуміла, що та від неї приховує і чи знає про це дядько Джон. Але їй треба було вивідати все. Арія вирішила піти ва-банк. Вона не захотіла морочиться ще над цією таємницею і вирішила з'ясувати все прямо зараз.
Дівчина постукала в двері кімнати Лідії.
- Можна увійти? - запитала Арія.
Лідія лежала на ліжку і читала журнал про моду. Вона направила свій спокійний погляд на сестру і кивнула їй у відповідь.
- Заходь, якщо вже прийшла, - не відриваючись від журналу запитала, - що тобі потрібно?
- Я бачила тебе.
- Арія, не говори загадками. Я не хочу витрачати свій дорогоцінний час на твої тупі розмови.
- Вночі ти йшла в маєток, що в лісі, - сказала вона і пильно дивилася на реакцію Лідії. Але та була спокійна, ніби не розуміла, про що вона говорить.
- І що? - все так само спокійно говорила дівчина.
- Ти йшла з двома хлопцями, і вони тягли вервольфа, що напав на мене. І не смій заперечувати, - грізно сказала Арія.
- І що ти хочеш від мене почути? - відповіла Лідія.
Вона знала все про таємниці Арії, але не лізла в її справи і не посвячувала сестру в свої справи. Лідія не думала нічого заперечувати, але і сказати правду ще рано. Хоч Арія і була готова до бою з нечестю, але морально вона не готова дізнатися всю правду про себе, про свою сім'ю і хто вона насправді. Ще не настав час.
- Я хочу почути правду, - наполягала Арія, - я маю на це право. Я хочу знати, що відбувається.
Дівчина підійшла до сестри і сіла поруч з нею. Вона бачила, що Лідія нічого не збирається заперечувати, але і бажання все розповісти, теж не було.
- Що ти хочеш?, - дівчина піднялася з ліжка і сіла поруч із сестрою. Вона зробила те, що до цього ніколи не робила. Лідія взяла за руки Арію і вимовила:
- Я розумію, що хочеш від мене почути, але ще не час. Ти ще не готова. Я б хотіла, тобі розповісти всю правду, але я не можу, - її слова були щирими, і в голосі читалося співчуття.
- Але чому? - зовсім не злим, скоріше сумним, голосом запитала Арія. Вона розуміла, що правда ось зовсім близько, але недоступна їй і її це засмучувало. Тут і зараз вона могла дізнатися все, а правда знову недосяжна, - але хоч щось ти можеш мені розповісти?
- Я можу навчити тебе користуватися твоєю силою і розповісти про нічний світ, але не більше.
Арія була рада й цьому. Їй не завадить чиясь допомога розібратися хоч з частиною проблем.
- Нічний світ переповнений різними істотами і всі вони належать до різних братств і конгломератів. На чолі всього цього стоїть Головна рада. У нього входять представники найдавніших родин і вони правлять нашим світом. Нічним світом, Арія, - Лідія уважно подивилася на сестру, що б простежити її реакцію на останні слова.
- Ти хочеш сказати, що я зі світу монстрів? - запитала Арія. Вона сподівалася почути, що сестра пожартувала або обмовилася, але ні. Лідія була серйозна, - маячня. Ти хочеш сказати, що двадцять років я жила не своїм життям? Що я не я?
- Майже, - Лідія встала і вийшла на свою терасу, чекаючи, що сестра піде за нею, - на чолі ради стоїть древня сім'я, єдина в своїй подобі. Це сім'я Рівера. Вони можуть зупинити старіння і жити в тому віці, який їм до душі. Тобто, вампіри. Але они наділені силою, якої звичайний вампір не зможе володіти.
Арія уважно слухала сестру і не перебивала її. Їй потрібно було все це знати. Але нова інформація з тяжко перетравлюється, так як вона розуміла, що не є звичайною людиною і від самої думки про це у неї тремтіння по тілу і відраза, ненависть до самої себе. Арія не бажала стати однією з мешканців нічного світу. Вона їх вбиває і бореться з ними, вона не може бути однією з них. Але є.
- Існує легенда, - продовжувала Лідія, - древня відьма, Фреда, не могла мати дітей. І вона вирішила звернутися до магії. Вона поставила собі за мету створити магічне дитя. Фреда хотіла, що б її дитя було найсильнішим, могутнім і неможливо красивим. Воно б і так успадкувало її силу, а вона була найсильніша відьма за всю історію, але їй цього було мало. І захотіла, щоб вона і її дитя могли жити вічно. Фреда зробила обряд за допомогою якого вона змогла зачати дитя від чоловіка. Але що б досягти мети їй треба було принести жертву богам. Треба було пожертвувати найдорожчим, що вона мала, тим що найбільше хотіла. Вночі в повний місяць, вже вагітна Фреда, провела ритуал. Вона вбила свого чоловіка і шість новонароджених дітей. З крові трьох дітей вона накреслила коло, увійшла в нього з чашею крові інших трьох. В колі лежав її чоловік, він був у свідомості, але не міг навіть поворухнутися. Його очі були наповнені жахом. Фреда почала ритуал. Промовивши заклинання, вона підпалила коло, випила з чаші кров, а за тим вирвала серце свого коханого і з'їла його. Цю дитину звали Хантер Рівера. Який і очолює раду, - продовжувала Лідія.
- А Фреда? - з огидою, але з тривогою запитала Арія.
Лідія пильно подивилася на сестру і сказала:
- Кажуть, жива, але її ніхто не бачив після того, як убили її першу і єдину онуку. Ритуалом, що провела, вона прирекла свого сина на прокляття. За життя він міг лише один раз створити сім'ю, і його дружина могла народити лише одну дитину, про який говорить пророцтво.
Яке пророцтво? - поцікавилася Арія.
- Я не пам'ятаю дослівно. Там щось було про дитину, яка буде наділена величезною силою. Силою, про яку можна тільки мріяти і багато хто думає, що та дитина зруйнувала би нічний світ, але в той же час народилася ще одна дитина, яка має вбити дитину сім’ї Рівера, для балансу в природі. - Лідія вирішила припинити цю розмову, так як Арія і так багато дізналася, - на цьому слід закінчити.
- Але чому, - засмученим голосом запитала та.
Лідія подивилася, як завжди своїм незадоволеним поглядом і промовила:
-У мене справи. Іди.
Арія вийшла з кімнати сестри і попрямувала в свою. Їй потрібно було подумати, переварити все, то що вона дізналася.