Розділ 2. Світ Дьйорка

  Шляхетний лицар Дьйорк із роду Монтегю, шановний член світу Альтізорр, їхав на зустріч із королівною Клеєю. Він з'явився на дорозі, виринувши з-за ближніх до палацу пагорбів. Дорога до палацу піднімалася тепер круто вгору. Мулу було досить важко везти вершника в залізних латах. Тому Дьйорк спішився і пішов поруч. Вигляд місцевості навколо королівського палацу завжди зачаровував його. Але сьогодні йому було не до тутешнього захоплення. Від подій, які мали зараз статися, залежала його подальша доля. Чи буде він все життя пліч-о-пліч з коханою дівчиною? Чи отримає відмову? Що робити, якщо король відмовить йому? Що їм робити?

  Нещодавно він став абсолютним переможцем останніх лицарських турнірів і тепер був єдиним і щасливим претендентом на руку незрівнянної Клеї. Для того, щоб наблизитись до коханої, йому довелося достатньо постаратися: поборотися з іноземними претендентами у фізичних змаганнях, перемогти розумників у впізнавальних іграх та сподобатися королівні своєю дотепністю.

  Але, чесно кажучи, він з Клеєю знали одне одного ще здавна, відколи ще дітьми бігали по лузі навпроти королівського палацу. Ще дітьми і потім - підлітками, вони дали слово, що будуть разом, коли виростуть. Без неї він взагалі ніяк не уявляв себе у майбутньому.

  Тоді, коли вони були дітьми, то нічого не тямили в державних справах. І річ була навіть не в політичному шлюбі. У королівстві Еронея було багато проблем, і всі вони вирішувалися різними способами. Існувала лише одна не розв'язана проблема. 

  Усі, хто правив на троні, не доживали до п'ятдесяти років. Що було причиною - невідомо. Багато простолюдинів теж жили недовго. Проте, їхня доля не цікавила їх володаря. Королівська династія - ось що мало його цікавити насамперед. І, звичайно, власна доля теж була на кону, оскільки Гриус Четвертий вже наближався до фатального рубікону.

  Багато посланців до інших світів приносили корисні відомості. У їхньому світі було багато вчених чоловіків. Королю Еронея Гриусу Четвертому, батькові Клеї, постійно доставляли безліч дивовижних штучок. Але жодна з них не була здатна збільшити тривалість життя.

  Його Величність постійно посилав посланців за еліксиром життя чи довголіття, але всі поверталися ні з чим або не з тим, з чим треба!

  Тому король вирішив мотивувати здобувачів на руку його доньки дуже дивним способом, а саме – одруженням. Проти Дьйорка король нічого не мав, хоча в біографії лицаря був, звичайно, жирний мінус – його рід збіднів. Але, король звик до того в палаці, коли лицар ще був зовсім малим. І, звичайно, Гриус бачив, що наречений докладе всіх зусиль, щоб домогтись його доньки. Король не був дурнимй. Тому й вигадав певну стратегію. Однак, чи погодиться з його рішенням обранець доньки?

  Зараз батько Клеї чекав на прибуття Дьйорка з величезним нетерпінням, щоб оголосити свою волю.

                                                           х х х

  Королівна Клея вже кілька днів не могла дочекатись того моменту, коли Дьйорк офіційно попросить її руки у батька. Вона знала, що її батько завжди прихильно ставився до її друга дитинства. Королівна згадала, як нервувала на турнірах, хвилюючись за перемогу її коханого. Зараз, коли вона ясно розуміла значення її королівської величі та статусу, вона знала, що якщо Дьйорк не стане абсолютним переможцем, то не зможе бути претендентом у її наречених. Бо з давніх-давен у їхньому королівстві існувало правило, що дівчат з королівського роду мали домагатися хоч королі інших держав, хоч благородні лицарі, за відсутності відповідних королів.

  Не можна сказати, що в їхньому світі Альтізоррі не було інших королів. Був сяючий Раміус із країни Ельпонг, проте він був ще дитиною. Був грізний старий Рафіус, більше схожий на ватажка гігантських тролів із країни Гнорр. Був надзвичайно розумний Ардумк із країни Коррінги, проте він був і надзвичайно товстим, і теж немолодим.

  Але батько розумів, що такі чоловіки не потрібні його дорогій Клеї.

  Дьйорк був розумніший за всіх, він завжди з таким обожненням дивився на неї, що Клея розуміла - їй не потрібен ніякий інший чоловік у житті. Дьйорк виріс сильним, недарма він зміг перемогти всіх суперників у відкритому бою. Він був шляхетним. І не лише за походженням, а й за велінням душі. Завжди простягав руку допомоги тим, кому міг реально допомогти. А вже говорити про те, що він був гарний, взагалі не було потреби! Дужий високий синьоокий шатен, широкий у плечах, був при спілкуванні з нею тихим і спокійним, як ручний звір.

  Тому зараз, вінценосна діва з завмиранням серця стояла біля вікна і дивилася на під'їзну дорогу до їхнього замку, по якій ось-ось мав з'явитися її суджений.