10.4

— Кікі! — від її слів усі ми шаріємося. Навіть щоки Мей ледь-ледь вкриваються фіолетовим рум’янцем.

— Що? — гмикає вона, — Я не буду вічно молодою!

— Угу, тільки п’ятсот-сімсот років, — закочую очі я, — Він же вампір! Невже тебе це зовсім не лякає?

Загалом в Південному та Північному королівстві  мешкало чимало народів, але вампіри завжди віддавали перевагу власному королівству. І це насправді не дивно. Мало хто радіє перспективі мати за сусіда кровопивцю. Бо ж ніколи не знаєш наскільки добре він себе контролює.

На в'їзд до інших земель кожен вампір має отримати спеціальний дозвіл та мітку, що дозволить патрульній варті легко знайти його в разі потреби. Дають їх не всім і не завжди, й навіть за таких умов до них часто ставляться вороже.

— А хіба має? — вигинає брову вона.

— Так! — водночас з Арі та Рією промовляю я.

— І чому ж? — спокійно питає вона.

— В нього ікла! — нагадую я. Та не схоже, що це справляє на неї бодай якесь враження.

— В мене теж, — всміхається вона, — Далі?

— Він п'є кров! — наводжу головний аргумент я.

— А я їм м'ясо, — Кікі знизує плечима, — Зате він гарячий.

— Звідки тобі знати? Хіба ти вимірювала його температуру? — пирхає Рія.

— Хіба що очима, — всміхається вона, а тоді дивиться на Калу, — А ти що думаєш?

Дівчина кидає задумливий погляд на вампіра, що, здається, повністю розчинився у музиці та вазі свого інструменту, й промовляє:

— Він гарно грає.

Це правда. Вампір явно знає як користуватися інструментом, а не носить його з собою для краси. Він талановитий. Або ж дуже-дуже старанний. Або ж і те, і інше.

Та я однаково не ризикнула б зв’язатися з кимось його виду. Навіть кимось настільки гарним. Навіть впевнена, що зможу себе захистити.

Ці ікла… Брр…

Та Кікі ніколи не була з лякливих. І, хай якою сильною й безстрашною вона була, мені однаково страшно за неї.

— Не бійся, — зрештою промовляє вона, — Я обіцяла твоєму братові наглядати за тобою, пам’ятаєш? Я не залишу тебе тут, щоб піти знайомитися з гарячим вампіром.

Щойно вона це промовляє, я відчуваю полегшення. І ні, ані краплі провини.

Жодної краплі.

— От і добре. Сподіваюся це втримає тебе від його зубів та інших неприємностей, — спокійно відказую я. А тоді ловлю на собі здивовані погляди дівчат. Схоже навіть Рія не знала про те, що сталося.

— Вільярд попросив Кікі охороняти тебе? — питає вона.

Я закушую губу, подумки вибачаючись перед братом за можливі неприємності, в які ми з Кікі його втягнули, й киваю.

— Але чому? Це якось пов’язано з…

Вона мусила зупинитися. Тут було надто багато вух. І, якщо щодо дівчат я б не переймалася, але Калу… Навіть якщо заплющити очі на те, що її батько може бути вбивцею, їй не варто знати про те, що відбувається. Принаймні допоки батько Торна та Сайрена не вирішить оприлюднити те, що на його синів напали.

На щастя, Кікі вчасно втручається. М’яко посміхнувшись, вона промовляє:

— Він вирішив, що Дері, як його молодшій сестрі, не завадить захист після того, як з’ясувалося, що на неї напали старшокурсники.

— Старшокурсники? — похмуро перепитує Арі.

— Нічого такого, — промовляю я, радо хапаючись за запропоноване пояснення, — Насправді я з ними впоралася. І їх виключили. Тож проблему вирішено. Вільярд просто надто мною опікується. Усе як завжди.

На обличчі дівчат читається сумнів, а Калу дивиться на мене з такою уважністю, що мені стає ніяково. І відсутність бодай якоїсь їжі чи напоїв, якими можна було б зайняти руки та рот, взагалі не полегшують мого становища, тож я пропоную дівчатам чогось замовити.

Мою ідею сприймають схвально, особливо подавальник, що провів нас за цей столик трохи раніше. Й, вислухавши наші побажання, рушив до кухні.

Ми ж залишилися й чекали, продовжуючи насолоджуватися виступом вампіра на відстані.

Мені дійсно подобалося як він грав. Звісно, не настільки, щоб разом з Кікі ловити його після виступу, та музика була приємна.

Це нагадало мені про інший день тут, у трактирі. Коли з нами ще не було Калу, а на місці цього вампіра були інші музиканти, й серед них був красень у масці, що грав на флейті.

Ще тоді я подумала, що він аж занадто схожий на Сайрена.

Та, звісно, це не міг бути він. Щоб йому робити в сусідньому королівстві, в трактирі? Ще й виступаючи з гуртом?

Тому я тоді так розізлилася, коли дівчата почали казати, що він фліртує зі мною. Бо замість нього тієї миті я думала про останнього хлопця, котрий мав займати мої думки.

І ось, тепер думала знову.

Попри те, що мала сконцентруватися на зовсім інших речах.

Коли нарешті принесли наше замовлення, ми одразу за нього сплатили. Потім об’їлися канапок та тістечок, і пішли танцювати.