8.4

Зрозумівши, що я не налаштована продовжувати бесіду, Сайрен нарешті дає мені спокій, а тоді над вухом чується тихий голос Кікі, від якого я ледь не підстрибую на місці.

— У-у-у, засранець! А я так сподівалася на поцілунок!

— Кікі! Хіба можна так лякати? — сичу я, знервовано стискаючи в пальцях підручник, — Так і серце може зупинитися!

А сама крадькома озираюся, намагаючись зрозуміти, чи Сайрен чув те, що вона сказала, але він сидить до нас спиною, тож я не бачу його обличчя.

За мить вона знову стає видимою, й сидить просто на краю мого підручника, затуляючи собою частину тексту та магічних формул.

— Сумніваюся, що воно зупиниться через таку дурницю, — пирхає Кікі, — Та і не думала ж ти, що я насправді зникла, й залишила вас наодинці? Може тут і вдосталь охорони, та я обіцяла Вільярду, що наглядатиму за тобою, і достатньо ціную свою посаду, щоб не ризикувати, відлучаючись кожен раз, коли вам, пташечки, захочеться пофліртувати.

Від її слів я червонію ще дужче, ніж раніше. Цього Сайрен точно не міг не почути, та я не збираюся знову озиратися та перевіряти чи він дивиться на нас. Досить з мене і того сорому, що вже є.

♕

— Що ж, наскільки я можу судити, твій стан цілком задовільний. Резерв практично відновився. Єдине що, я б не радив користуватися магічними заклинаннями вище третього рівня ще деякий час.

Пан Зіглєр сидить на стільці поряд з моїм ліжком. Його погляд спокійний, та й сам він цілком розслаблений. Певно, мій стан і справді прийшов в норму.

Щодо Сайрена, головний цілитель порадив тому не напружуватися ще бодай тиждень, щоб не відкрилася рана, та тримати поруч з собою зілля на випадок приступу слабкості.

Словом, ніщо не стояло на шляху в Кікі та її бажання затягнути мене на ярмарок. А значить на мене чекало побачення з Ніалом.

Радощів через це я, звісно, геть не відчувала. Навіть перспектива вибісити Сайрена не додавала мені бажання витрачати час на цього хлопця.

Може просто відшити його? Сказати, що змінилися плани і я хочу провести цей день з подругою?

Це було б значно краще, ніж слухати жартики Кікі з приводу несправжнього побачення. Та не хочеться, щоб Сайрен думав, ніби я відмовляюся через нього. Він і без того занадто самовпевнений.

Важко зітхнувши, я підхоплюю свою сумку та рушаю до виходу. Хай там як, мені однаково треба привести себе до ладу та прийняти душ, перш ніж піти бодай кудись. А може і ванну. Мені не завадило б позбутися стресу.

Я вже збираюся відчинити двері, як раптом дещо згадую й обертаюся до подруги.

— Слухай, Кікі, ти ж можеш перенести нас до моєї кімнати?

— Що, не хочеш, щоб тебе бачили, як нечупару, після бою з піднятим? 

Я мовчу, бо відповідь більш ніж очікувана.

— Гаразд, — зітхає вона, — Але тільки зараз. Я маю берегти сили на крайній випадок. Ніколи не знаєш коли вони знадобляться…

З цим я не сперечаюся. Зрештою, я і не планувала постійно використовувати її для переміщень. Але якщо це допоможе уникнути зайвої уваги…

Кікі підлітає до мене й торкається маленькою ручкою мого плеча, а тоді нас обох затягує магічний вихор, і ми розчиняємося у ньому, наче нас і не було, залишаючи Сайрена та лазарет далеко позаду.

Кімната, як завжди, зустрічає мене тишею. Я не мала сусідок, відколи заселилася до академічного гуртожитку, тож в моїй кімнаті не було зайвих меблів, безладу та безглуздих сварок через загублені речі чи чергу до туалету. Що, звісно, мало свої переваги, але й недоліки.

Як ото самотність.

Що ж, тепер сусідка в мене є.

— А в тебе просторо, — всміхається Кікі, всідаючись на край ліжка.

Можливо, коли ти розміром зо два яблука, будь-яка кімната здається величезною, та мені справді пощастило з місцем.

— Так, думаю за це варто подякувати Вільярду, — відказую я, розв’язуючи стрічки на сукні. Після ночі в лазареті та битві з піднятим мені здавалося, ніби на моїй шкірі сто шарів бруду, і усе, чого я хотіла — якомога скоріше стати під струмені води й потертися мочалкою, — Хоча я і не впевнена. Ніколи не питала в нього чи він домовлявся про щось з ректором.

— Певно що так, — гмикає Кікі, поки я скидаю з себе брудний одяг, й, залишившись без нічого, крокую до ванної кімнати. Крига! Як же приємно нарешті помитися! Ненавиджу бути брудною, — Адже ти — його улюблена молодша сестричка. Чесне слово, він заради тебе усе зробить.

— Знаю, — зітхаю я.

Вільярд справді найкращий брат у світі. І я його дуже люблю. Але іноді хочеться, щоб він не сприймав мене, як дитину, за якою треба глядіти. І також звертався по допомогу, коли вона йому потрібна.

Та я знаю, що він ніколи не сприйматиме мене так. Звички не так легко побороти, до того ж Вільярд завжди вважатиме себе відповідальним за мене.

Стоячи під струменями води, я тягнуся на полицю по пляшечку з запашним милом, а тоді з насолодою намилюю волосся і тіло. А тоді, змивши з себе бруд, набираю ванну та занурююся в гарячу воду.

До початку ярмарку лишається ще кілька годин, тож можна не поспішати.