23

- Про що ти думала, коли погоджувалася? - не вгамовувався Дарзан. Йому не сподобалася ідея тренуватися разом з демонами.

- Про те, що непогано було б повчитися володінню мечем. Розумію навряд чи досягну великих успіхів, але треба ж з чогось починати.

- Я тільки за те, щоб ти вчилася й сам можу з тобою займатися. Не розумію, навіщо ти все розповіла демону. Я ж просив тебе триматися від них якомога далі. Ми нічого про них не знаємо, вони можуть бути небезпечними.

- Але, якщо нічого не робити, то ми так нічого не дізнаємося про демонів. І до того ж я можу так схарактеризувати переважну більшість тутешніх адептів та викладачів. - Наполягала я. Ніхто з нас не хотів поступатися й кожен стояв на своєму.

- Вони демони! Одне це багато про що говорить.

- Ти не можеш думати так насправді хто завгодно тільки не ти. Адже я теж демон, швидше за все, принаймні всі у цьому впевнені, але ти ж мені довіряєш.

- Це зовсім інше.

- Ні не інше, якщо ти звісно не хочеш сказати, що твоє ставлення до мене продиктоване зв’язком, який виник внаслідок ритуалу. А коли б я була просто малознайомим демоном ти б не хотів мати зі мною нічого спільного.

- Я не це мав на увазі. Просто я не розумію, чому ти так довіряєш цьому демону? Він занадто багато знає про нас та наш зв'язок.

- Але він обіцяв нікому не казати. До того ж я нічого не розповідала, він просто бачить наш зв'язок.

- Може, він бреше, адже ніхто інший не бачить.

- Думаю ні. Біс же бачить, і я теж.

- Ти провела ритуал, тому не дивно, що можеш бачити його наслідки, Біс ібріс, а вони можуть бачити набагато більше. А звідки знає демон незрозуміло.

- Ти навіть з ним не розмовляв жодного разу, а вже склав про нього думку.

- Він мені не подобається.

- Це я вже зрозуміла. Оскільки я вже все вирішила у тебе є два варіанти. Або ти даси шанс демону та спробуєш пізнати його краще на спільних тренуваннях, або я піду сама - сподіваюся, не перегнула палицю.

- Знаєш же, що не відпущу тебе одну - погодився Дар - і додаткові тренування зайвими не будуть.

- Спасибі - стрімко обняла Дара. Хто б що не говорив я дуже сильно прив'язалася до нього та полюбила як брата.

В кімнату поверталася в піднесеному настрої, роздумуючи про завтрашнє тренування.

Варто було закрити двері, як мій котик накинувся з докорами, що кинули його самого та забули. Не звертаючи уваги на його невдоволення, схопила котика який добре підріс останнім часом та посадила собі на коліна. Дуже хотілося його потискати. Біс, звичайно, намагався робити ображений вигляд, але швидко про все забув та почав вимогливо підставляти по черзі то шию, то живіт для почісування. Перебираючи пальцями м'яке хутро Біса, розповідала про сьогоднішній день, мій котик ще той пліткар. Почала, звичайно, з того, що тепер він цілком законно перебуває на території академії та навіть може під наглядом залишати кімнату. І перш, ніж котик намилився піти досліджувати нові горизонти, нагадала, що не варто забувати про конспірацію, а також попередження ректора. Довелося, звичайно, розповісти й про те, як ректор дізнався про його існування. На мій подив, котик знав про це більше мене.

- Ось зараза – невдоволено засопів він.

- Про кого ти говориш?

- Про цю гадюку Маріку, а ще подругою прикидалася - обурювався котик.

- Якщо щось знаєш, поясни нормально, а інакше … - перестала чесати котика за вушком.

- Все розповім, ти, головне, продовжуй - потерся головою об мою руку. - Маріка як ти знаєш дуже страждала через те, що не відноситься до так званої еліти. Найбільше на світі їй хотілося бути частиною впливової родини, щоб при її появі всі завмирали. Вона докладала дуже багато зусиль для того щоб подружитися зі знатними спадкоємицями з-поміж учнів, але вони зневажали її, вважали її нижчою за себе. Може, через її походження, а, може, тому що її дід, хоча й граф, але грошей у нього зовсім мало, а маєток знаходиться в такій глушині, що не всі знають, де це.

Вступаючи до академії Маріка, мріяла, що, навчаючись з дітьми багатих родин, вона легко стане однією з них та зможе добре влаштуватися, вийти заміж за багатого або щось в цьому роді. Але все виявилося трохи по-іншому, ніхто не звертав на неї уваги.

- Вона говорила, що хоче бути незалежною та самостійною.

- Казала й не тільки тобі. Багато з того, що вона говорила не відповідало дійсності. А ще у неї є звичка, будуючи плани, промовляти їх вголос. Як би інакше я все це дізнався. Коли тебе не було у мене було багато вільного часу, і я підслуховував, спочатку від нудьги, а потім почав прислухатися й не дарма.

Я знала, що мій котик підслуховує. Але ніколи не думала, що прийду до висновку, що це дуже корисна його властивість й завдяки йому я дізнаюся багато цікавого.

- Подружитися хоч з кимось впливовим або втертися в довіру Маріці так і не вдалося - продовжував Біс. - Щоб не бути ізгоєм вона спілкувалася з тими, хто був не настільки перебірливий у виборі друзів або з тими, хто був настільки наївний, що навіть не міг припустити, що його використовують. Наприклад, Талія щиро вважала Маріку своєю подругою. Хоча Маріка її просто використовувала для вивідування інформації про адептів з бойового факультету. І через те, що сім'я Талії заможна та гарно забезпечувала її грошима, Маріка часто цим користувалася, позичаючи й отримуючи подарунки від нічого не підозрюючої Талії. Ти ж була для неї як сходинка до вищого суспільства. Хоча й названа, але все ж дочка радника імператора. Вона спритно скористалася твоїм незнанням світу та його правил. Нехай навіть думала, що ти все забула й до того ж дурна, нічим не цікавишся крім навчання. Але чого не могла ніяк зрозуміти Маріка так це, чому радник тебе прийняв у свою сім'ю та дав ім'я. Чому Дар про тебе так піклується, а її не помічає. Чому у тебе все найкраще й грошей ніхто не шкодує.