16

Дар пішов, а я кілька хвилин просто стояла та дивилася на дві гарні коробки, перев'язані стрічками. Так, звичайно упаковують подарунки. Тільки хто може мені дарувати подарунок й навіщо.

- Відкрий та дізнаєшся - вирвав мене з роздумів Біс.

- Ось скільки тобі говорити, щоб ти не робив так - посварила котика.

- Як так?

- Не підслуховуй мої думки.

- Нічого я не підслуховував. Стоїш і витріщаєшся на коробки, немов хочеш пропалити там діру. Але нічого у тебе так не вийде, то ж чи не простіше відкрити та подивитися, що там.

- Думаєш? - запитала невпевнено.

- Чого тягнути, цікаво що там. Давай вже подивимося.

Погодившись з котиком, підійшла та відкрила першу коробку. З самого верху лежав лист від Луїзи. Вона вітала мене з офіційним початком співпраці, писала, як захоплюється моєю ідеєю створення піжам та що перші піжами вже знайшли своїх володарів. Ці дами просто у захваті. Ну й ще багато про мій талант та таке інше. А також тут був мій екземпляр документів про співпрацю вже підписаний. Відклавши документи, заглянула під пергаментний папір, що приховував вміст коробки. Вона прислала мені піжами й не одну, а, так би мовити, перші зразки. Я стала володаркою комплекту з ніжно-рожевих атласних шортиків з кокетливим мереживом по краю й такої ж маєчки, бавовняних бриджів та маєчки м'ятного кольору. У другій коробці була класична піжама темно-синього шовку, яка склалася з сорочки та штанів.

- Я подумав, що щось цікаве - відійшов від коробки Біс, потупцювавши на ліжку, сів. - Ти як хочеш, а я йду спати, щось я втомився - позіхнув і згорнувся клубочком.

- Гаразд - знизала плечима, розглядаючи піжами - мені ще вчитися сьогодні.

Взяла м'ятну піжаму та пішла у ванну. Мій одяг був вологим після фарбування та купання котика. Прийняла душ та одягла на себе обновку. Тканина приємно прилягала до тіла й при цьому була практично невагомою. Помилувавшись своїм відображенням, вийшла в кімнату, хотіла прибрати коробки та зануритися в навчання. Але варто було мені взяти коробку в руки, як двері в кімнату відчинилися і як ураган влетіла Маріка. Я від несподіванки аж підстрибнула.

- Тебе що стукати не вчили? - здивовано подивилася на гостю.

- Вибач - винувато опустила вона очі - було ж відкрито. Я хотіла попросити, ні запитати - плутано заговорила Маріка.

- Про що запитати?

Але Маріка мовчала та дивилася на мене величезними очима. Помахала рукою перед її обличчям, ніякої реакції.

- Маріко, що з тобою? - підійшла та взяла подругу за плечі, трохи струснувши.

- Це ж, це ... - відмерла Маріка - піжама від мадам Гофман.

- Ну так - легко погодилася. - А як ти здогадалася?

- Ось скажи мені ти, прикидаєшся чи, правда, нічого не розумієш? - накинувся на мене Маріка.

- Я, правда, не знаю, що ти маєш на увазі.

- Піжами з'явилися зовсім недавно й відразу стали дуже популярними. Перші модниці столиці вже придбали їх собі, а решта зробили замовлення. Зараз тільки й говорять про нову вигадку мадам Гофман. Вони страшенно дорогі - вказала на піжаму подруга. - І мені цікаво як тобі вдалося роздобути, ще й не одну, з огляду на їх вартість і ажіотаж.

- Ми з Даром були на вихідних у мадам Гофман ось і замовили, а сьогодні їх принесли - спокійно відповіла.

- Все-таки тобі страшенно пощастило - сумно зітхнула Маріка - я навряд чи зможу дозволити собі таку красу, навіть з часом.

- Не треба бути такою категоричною. Якщо вірити все можливо - спробувала підбадьорити подругу, а то вона зовсім засмутилася. - Невже вони й справді настільки популярні?

- Знущаєшся - фиркнула Маріка - будь-яка дівчина готова вбити за них. Все, що робить мадам Гофман користується популярністю. Кажуть, у неї з'явився партнер, ім'я якого тримають в секреті. Але мадам Гофман, презентуючи піжами, натякнула, що це не остання новинка й потрібно бути готовим до нових фасонів та несподіваних рішень.

Слухаючи Маріку, тільки кліпала очима. Ну Луїза, геній маркетингу. Не минуло й тижня з нашої останньої розмови, а піжами стали писком моди. Виявляється, плітки тут, крім усього іншого, відмінно виконують функцію реклами. Комусь шепнула про нового партнера, комусь пообіцяла новинку, а комусь модні зміни і ось результат всі хочуть придбати те, що є у вибраних та говорять тільки про піжами.

- Я чула, що вона законодавець моди, але не думала, що настільки.

- От ніяк не можу зрозуміти, як у тебе так виходить з легкістю отримувати все найкраще. Сім'я, брат, індивідуальні заняття з завидним нареченим і ось це - вона обвела рукою піжами, які лежали на ліжку. - Повинен бути якийсь секрет - Маріка перестала розглядати піжами й з розмаху впала на ліжко - ти повинна мені розповісти.

- Гей, вона мало не вбила мене - обурився потривожений котик.

Зовсім забула, що Біс весь цей час мирно дрімав на ліжку. Але щось змінити було вже пізно. Котик невдоволено фиркав, а Маріка дивилася на нього з відкритим ротом. Я завмерла, хаотично намагаючись придумати, що робити, як на зло, жодна адекватна думка не з’являлася.

- І чого вона вирячилася на мене? - спитав незадоволений Біс. Добре ще, що Маріка не могла його чути.

- Ой, яке миле - нарешті, сказала подруга та простягнула руки до кошеняти.

Котик спочатку обурювався такому самоуправству, але потім все ж велично дозволив себе погладити. Виявляється, це він мені все дозволяє й на Дара спокійно реагує, а ось увага сторонніх йому не подобається. І поки нічого не підозрюючи Маріка погладжує мого пухнастика, він висловлює мені своє невдоволення. Довга тирада на тему того, що ібріс горде та незалежне створіння й тільки він буде вирішувати хто може його гладити. Подумки намагаюся урезонити котика.

- Звідки така краса? - питає Маріка, продовжуючи погладжувати Біса.

- Випадково знайшла на вулиці - і, головне, навіть не брешу. Ну не була я ще готова посвячувати когось у відносини з котиком. - Ти тільки не кажи нікому про нього - з надією в голосі попросила подругу.