Розділ 15. Спіть міцно, любі батьки

Максим як завжди безтурботно займався своїми справами в кімнаті. Читав книгу, яку давно знайшов в маминих речах. Дуже довго не міг налаштуватись, щоб взяти її до рук. Але сьогодні, прохолодного зимового вечора, він нарешті наважився це зробити. Звичайнісінька класична історія кохання. Але читання хоч трошки відволікало від навколишніх проблем та турбот. Зараз зимові канікули, їх продовжили через карантин. Тому Максим змушений кожного дня бачити батьків.

А щодо ситуації з Артемом, то пошуки вбивці тривають. Поліція досі не може вийти на слід злочинця. Вони навіть і не знають, що він проходив повз них…

Та все ж про цю ситуацію багато хто вже забув, як і очікувалось. Лиш його рідня і друзі пам’ятають. Вікторія пам’ятає… Це дратує Максима кожного разу, коли вона згадує його. Досі згадує. Вона не забула Артема, адже це її знайомий та друг. Тому і не може поки викинути його зі своєї голови. Здавалось, що після його смерті все налагодиться. Але нічого майже не змінилось. Проте Максим впевнений, що зможе повністю стерти навіть спогади про цього хлопця.

***

Мамина книжка виявилась доволі цікавою. Особливо кохання між закоханою парою, яка робить все можливе, щоб бути разом… Ця історія неймовірно сильно надихнула Максима. «Зробити все заради кохання», – ці слова глибоко засіли в мозку хлопця, зайнявши особливе місце в підсвідомості. Він готовий на все. Він піде на все заради своєї коханої, лиш би нічого не заважало їхньому щастю…

Максим ладен навіть знову зробити щось зовсім неправильне. Він відчував, що здатен усунути будь-кого…

«Вікторія, люба…», – подумав Максим, але думки одразу ж перервались. «Максиме, чорт забирай! Йди сюди!», – пролунав крик мачухи з кухні. Кулаки одразу ж стиснулись так міцно, що нігтем зміг поранити шкіру на вказівному пальці. Батьки дістали хлопця. А останнім часом мачуха. Весь час щось хоче від нього…

Максим кинув всі справи й вирушив дізнатися, що на цей раз та шльондра хоче.

Вона сиділа за столом й щось робила зі своїми нігтями. Напевно, манікюр.

– О, ти вже тут. – подивилась мачуха на Максима.

– Щось сталось?

– Бачиш дверцята кухонної шафи?

– Бачу…

– Вони зламались. Зараз же полагодь їх! Вже набридло, що постійно відпадають.

– Так батько ж є… Хай і ремонтує.

– Яка різниця? Чи ти мені ще умови ставитимеш? Негайно взяв і полагодив!

Яке ж стерво ця жінка. Максим був розлючений, хоч не показував це своїм видом. В середині він просто кипів. Чому він повинен це робити. Та все ж тихо розвернувся й пішов на двір. В гараж, за інструментом.

Давненько хлопець не був в цьому забутому місці. Тому вирішив тут все детально роздивитись та дослідити. Скрізь валялись покинуті речі та мотлох. В кінці стояло повно інструменту. А, відкривши одну стару шафу, серед лопат під стінкою стояла дідова рушниця. Ця знахідка сильно здивувала Максима. Він тримав її в своїх руках, роздивлявся кожну деталь та потертість. І, напевно, це зайняло багато часу, тому хлопець вирішив її сховати і повернутись до своїх справ. Мачуха вже зачекалась. А рушниця хай поки полежить в надійному місці. На кращі часи…

На одній з полиць Максим знайшов потрібну викрутку, щоб прикрутити дверцята. Але поруч лежав старенький молоток. Не сильно малий, й не зовсім великий. Та все ж тяжкий. Хлопцеві здалось, що його потрібно взяти з собою також. Йому здалось, що ця річ якось допоможе з батьками… «А що якщо…», – подумав Максим. Він навіть пригадав слова Вікторії про поганих батьків, що таких вбила б… Хлопець схопив молоток та викрутку, пішов назад до будинку. Серце почало битись неймовірно швидко й сильно. Він думав про це вже давно, але саме сьогодні в його голові з’явилась ідея. Їм кінець.

Максим повільно наближався до кухні. Мачуха досі сиділа за столом. Вона й навіть і не помітила як прийшов хлопець. Повністю поринула у свої справи.

«Нарешті прийшов. Ремонтуй давай!», – сказала мачуха. Не відводячи погляду від нігтів.

Максим продовжував повільно підходити до неї. Дістав з-за спини молоток. Мачуха в цей момент обернулась й поглянула на хлопця. Але Максим не став довго чекати. Він зі всієї сили вдарив її в скроню. Через це жінка закричала й впала зі стільця на підлогу. Одразу ж по обличчю почала текти кров. Мачуха стогнала від болю, тримаючись за свою голову. «Гей, що там за крики, твою мать?», – крикнув батько з вітальні. Максим на декілька секунд застиг на місці. Але не почувши далі слів від старого повернувся до мачухи. Хлопець сів над нею, стиснув молоток ще сильніше, продовжив бити її по голові. Її обличчя  поступово повністю покривалось кров’ю. Вона бризкала на все, що було поряд. Кров залила підлогу під мачухою. Її бридке обличчя перетворювалась в гидотне видовище. Вибиті зуби, зламаний ніс, травмована шкіра… Через хвилину мачуха нарешті перестала стогнати від болю. Вона затихла. «Що там за шум такий?», – знову закричав батько.

Згодом Максим почув, як батько встав зі свого місця й попрямував до кухні. Хлопець вирішив сховатися за дверима. Коли старий зайшов, він навіть не встиг зреагувати. Максим вискочив та зі всіх сил вдарив батька по голові. Він, як і мачуха, впав на підлогу. «Боляче!», – закричав чоловік.

– Боляче? Тобі боляче?

– Що ти робиш? Хворий!