Розділ 2. Він був не один

Мама завжди була доброю до свого сина Максима та дочки Соні. Вона бачила в них сенс свого життя. Найбільш рідних кровинок у неї не було. Був ще старий батько, але він жив в іншому містечку. А вона мусила залишатись зі своїм чоловіком, що забороняв їй їздити до нього. Проте інколи вдавалося. Разом з сином, а згодом з донькою, на один день їздила до свого батька. А тоді знову доводилось чекати хорошої змоги. Сам старий постійно сварив свою дочку, яка підкорялась “йолупу”. Вона могла покинути його, але чомусь не зробила цього... Жінка терпіла постійні побої, скандали, крики, алкоголь. Вона терпіла постійне сексуальне насилля... Чоловік також постійно зраджував. Вважав це нормою, і жодних грезінь совісті не відчував.

Мама Максима робила вигляд, що все добре. Але кожної ночі гірко плакала. Та все ж таки не покидала покидька, свого чоловіка. Навіть діти отримували від рідного батька, адже ставали на бік матері й заступались за неї. Поки вона лежала на підлозі, вони ставали перед нею та, розтавивши руки в сторони, мужньо захищали її. Максиму було всього лише вісім років, а його сестричці п'ять. 

З кожним днем очі жінки втрачали свій добрий та лагідний блиск. Вона мало їла, мало спала. Через це і сильно захворіла. Тепер жінка не могла виконувати свої обов'язки рабині. Чоловік злився на неї, тому ще більше бив її. І все це спостерігали маленькі діти, що забивались в куток, немов налякані кошенята. Вони бачили як маму хапав за волосся п'яний батько й тягнув за собою до ліжка. До страшної кімнати, якої діти боялися як вогню. Це було лігво справжнього монстра, з яким їхня маленька і тендітна мама постійно лишалася сам на сам. 

На жаль, через таке життя жінка повністю втратила будь-яке бажання жити. Вона не витримала. Навіть її діти, сенс існування, не могли більше тримати ниточку, що пов’язувала з буденним людським життям. Одного холодного осіннього дня вона залишила своїх дітей. Залишила з батьком. Залишила їх з монстром. Залишила в квартирі, стіни якої наскрізь увібрали в себе все жахіття, що відбувалось тут. Дев'ятирічний Максим знайшов свою маму повішаною на кухні. Її холодне, маленьке тендітне тіло легенько гойдалось, а красиве раніше обличчя прийняло страшну гримасу. Вона померла. Вона покінчила зі своїм життям. 

Чоловік, коли побачив свою дружину, не видав жодного звуку горя. Лиш тихенько назвав її дурною, зняв з мотузки та кинув на підлогу. А тоді, на диво, викликав швидку. 

Її поховали через два дні. Але рідні діти цього ніколи не бачили…

Дідусь через втрату рідної кровинки тяжко захворів. Але в душі залишилась ненависть до людини, яка довела його дочку до смерті. 

І тепер тільки діти стали мішенню для батька. Максим мусив захищати свою маленьку сестричку Соню. Для чоловіка не було причин, щоб побити дітей. Найбільше його дратувала сама Соня, адже вона так нагадувала її матір. Таке ж миле й приємне обличчя, маленькі пальчики, русяве волосся заплетене у два короткі хвостики. Також, через постійні травматичні моменти, дівчинка мала нетримання, що ще більше розлючувало її татуся. А для Максима Соня справді була сенсом життя. Адже це його сестра. І він нею дорожив. Любив більш за все тільки її. 

Вони спали разом в тісному ліжечку, обійнявшись та вкутавшись в тепле покривало. Соня обіймала свого улюбленого ведмедика, якого їй подарувала мама. Вони завжди були готові, що батько прийде й почне просто так їх бити. Але й була надія, що він не зробить цього. 

Не минуло і одного року, як померла мама, а батько привів у квартиру якусь жінку, яка відчула повну владу. Можливо, вона була однією з його коханок або ж випадковим новим знайомством. Але факт в тому, що жінка стала для них новою мамою. Та для дітей - чужа жахлива людина. 

Тепер і вона піднімала руку на Максима і Соню. Жінка мала бридкий характер. Батько разом з нею пив алкоголь майже кожного дня. І її поява навпаки зробила ще гіршою ситуацію в сім’ї.

Майже кожної ночі діти чули її бридкі стони, що лунали зі спальні батька. Майже кожного дня вони слухали крики та сварки. Батько почав бити вже навіть і її, свою нову жінку. Нічого нового.

Життя дітей не можна було назвати чудовим. Це справжнє пекло. Але вони завжди були поряд. Максим та Соня були нерозлучними. 

***

На вулиці вже цілий день віяла завірюха. Зима вже повністю захопила все навкруги. В квартирі було доволі прохолодно. Діти вирішили зробити собі чаю, щоб ще краще зігрітись, адже старий одяг не сильно з цим справлявся. Соня захотіла випити чорного. Та все ж таки тільки чорний і був. І було його дуже мало, тому Максим вирішив зробити чаю лише для Соні. Батько лежав на ліжку та дивився телевізор. А мачуха кудись пішла, невідомо куди і з якою ціллю. Було б добре, щоб надовго або ж назавжди, й більше не поверталась…

Чайник вже давно закипів. Максим зробив для Соні чашечку гарячого чорного чаю. Він хотів принести її та поставити на стіл, але Соня вирішила зробити це сама. Сміло вхопилась й попрямувала до столу. Та все ж їй не судилось донести чашку, адже дівчинка зачепилася однією ніжкою за іншу. Чашка полетіла й гепнулась на підлогу. Гарячий чай перетворився на темну калюжу, що пускала пар. Це почув батько. Він встав зі свого ліжка й попрямував на кухню. Діти сильно злякались, а найбільше Соня. Дівчинка знала, що її чекає. Вона не встигла навіть нікуди сховатись, як батько вхопив її за волосся. Він грубо тицяв її обличчям в калюжу ще гарячого чаю й питав: "Ти зробила? Я питаю, ти зробила? Витирай, суко! Вилизуй!". Максим вхопився за руку кремезного чоловіка й намагався втрятувати сестричку. Але батько одразу ж вдарив його та відкинув у бік. Хлопець сильно вдарився об підлогу. Соня почала плакати та благати батька, але він не чув її. "Відпусти! Боляче!" - кричала дівчинка. Та через це чоловік ще більше розлютився. Він підняв її за волосся та вдарив у маленький живіт. А потім поклав її на підлогу й почав гамселити прямісінько по спині. Соня плакала та хрипіла... Максим накинувся та вчепився в шию батька пальцями. Бив його та шкрябав нігтями. Чоловік відкинув дівчинку в бік, пролунав сильний звук удару об металеву духовку.  Тоді вже сам Максим отримував болючі удари кулаками. Батько бив туди, куди попаде рука. Бив жорстоко.