1

Мене звуть Злата, я виросла у місті Щенті, біля моря. Люблю сюди приходити ще з дитинства особливо, коли безлюдно, от як зараз. Скоро буде дощ, тому відпоч вальників біля моря немає, хоча зараз сезон. 

Я дівчина висока, маю середню статуру, волосся середньої довжини, пряме, тільки завивається на кінчиках, воно у мене білявка, мої очі блакитні, як небо у безхмарний день. Одягнена я у синю світлу джинсівку і такого ж кольору джинові штани, моє волосся зав'язане у високий хвіст, моє обличчя правильної форми, в ушах у мене короткі сережки, мені їх батьки подарували на вісімнадцятиріччя, тобто місяць тому.

Я навчаюся в академії, вивчаю некромантію, мій друг Натан говорить, що така спеціальність не підходить для такої милої дівчини, як я. Ми із ним дружимо з дитинства, він мені, як брат. Натан вивчає цілительство, ми навчаємося в одній академії. Зараз канікули, ми ними й насолоджуємося. 

Взагалі, я єдина донька у батьків, а Натан має чотирьох молодших братів, їх звуть Єгор, Каміл, Богдан і Роман. 

Я іду  берегом моря, раптом помітила якихось людей. Що вони тут роблять? Сумнівався, що відпочивають, на них якась чорний довгий одяг, на всякий випадок я заховавлся за найближчий кіоск. Порахувала, там п'ятеро людей. Раптом одну людину я впізнала, це моя найкраща подруга Ніколь. Що вони тут роблять? 

Раптом я побачила коло, намальоване на піску, а посередині якісь руни. У центрі кола стоїть овечка і труна. 

Почула голос одного із них:

- О, той, хто недавно пішов у небуття, повернися! Хай смерть прийме цей дарунок замість нього!

Я аж закрила рота руками, це ж обряд повернення недавно померлого до життя надоаго. Нам на парах про нього розповідали, і це був предмет заборонені ритуали. За таке їх до в'язниці кинуть і це в кращому разі. Добре, що жертва не людина. Що тут робить Ніколь? Я неприємно вражена, шокована.         Чоловік зарізав овечку. 

Я порадувала, пішла безшумно в тому напрямку, звідки прийшла, на щастя, наклала на себе закляття невидимості й мене не помітили. Уже перед будинком я зняла з себе закляття невидимості й швидко пройшла у свою кімнату. Тепер я не знаю, що робити, з одного боку я маю повідомити про злочини, а з іншого не можу підставити Ніколь. 

За вікном почався дощ, добре, що я вчасно прийшла додому. 

Завтра схожу до Натана й спробую обережно з ним поговорити про це. Ніколь не буду говорити, що усе знаю, бо хтозна з ким вона зав'язалася і що можуть ті люди. Не знаю, чи варто далі з нею дружити. 

На березі я запам'ятала обличчя всіх учасників ритуалу, там крім Ніколь є одна жінка середнього віку і двоє молодих хлопців та чоловік приблизно такого віку, як і та жінка. З усіх учасників ритуалу я знаю тільки Ніколь. 

Отже, треба ретельно обдумати, що робити, повідомити про порушення закону чи зробити вигляд, що я нічого не бачила й не знаю.