...послухайте, Вейне, усе це дарма?
На кволих долонях тремтить знов пітьма,
Розповзається вище — до ліктів, плечей,
Щоб пробратись у ліжко мільйоном речей.
Тим мільярдом думок про життя і про вас,
Про майбутнє, минуле та й знову про нас —
Таких рідних для смерті, для болю, для ран,
Що вони вже сприймають усе це як план.
Ніби данність чи долю, чи просто урок,
Який нам готував чийсь непрошений бог.
Так люб'язно складав нам в кишені тягар,
Додавав на ці плечі вагу чорних хмар,
Щоб ми точно ніколи не встали з колін,
Не зуміли торкнутись долонями стін
Й розтрощити їх вщент та вдихнути озон,
Подивитись у очі майбутнього знов,
Та побачити віру, усмішку та мить,
А не землю, коліна та кров, що кипить.
А не рани та зради, і сотні причин,
Щоб нарешті зуміти спинити той плин,
Всіх годин, коли душу тримала пітьма.
Тільки знаєте, Вейне? Усе це дарма.
Моє серце втомилось і міцно спить,
Хоча пульс ще чомусь навіжено тремтить.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
