Годинник мчить, рахує дні без тебе,
Відмірюючи відстань дотиком долонь.
Я марю наяву, я кличу світ на себе.
Щоб всі проблеми зніс мій внутрішній вогонь.
І в день, коли прийдеш ти, і серце вже не стерпить,
Я обійму безмежжям і кинусь навздогонь.
Годинник мчить, стирає зорі й небо.
Здирає, як шпалери. Неначе так було.
А я чекаю дощ. Чекаю на плацебо.
Щоб у очах розтанути і в серці не скребло.
Щоб там де Ти і Всесвіт, була в мені потреба.
Було кохання й затишок і на руках житло.
Годинник мчить, доки війна палає.
Доки стріляють люди, й народжують дітей.
А я малюю день, якого вже немає.
Якого вже не буде. Й очікую гостей.
Чекаю знов на тебе, рахую час, кохаю.
Твій вірний і нещасний, маленький Прометей.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
