...ти віриш? А рано чи пізно з цих гільз проростуть дикі квіти,
Розпустяться жовтим, блакитним й потягнуться вверх, до життя.
Шукатимуть шлях, щоб коріння своє знов зігріти,
Але врешті решт зрозуміють, що шляху із них нема.
Їх буде тягнути в минуле, в якому хтось вчився стріляти:
Без крові, без болю, лиш з пилом на сильних гарячих руках.
Лиш з свистом, лиш з поштовхом, вчившим усе на землі повертати —
І бути тією кармою, в хижих, ворожих очах.
Ті квіти не будуть чекати, у вазах кінця злої долі,
Коли їх господар без жалю, шпурне об холодний метал.
Вони проростатимуть криком: між кремнієм, символом волі,
Як люди, які гартувались та стали міцніше за сталь.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
