...ти став для мене усім, що вже не підняти із дна:
Холодним уламком металу, на мачті старого човна,
Який ще колись пропливав, забуті людьми острови.
А зараз лежить у воді, й не знає якоїсь біди.
Лиш спить між забутих хвиль та дивиться сни про час,
А потім стає піском, який не згадає тих фраз.
Якому байдуже на пальці, що ледве торкались щоки,
А потім спускались до шиї та ставили там синяки,
Своїми міцними губами, палкими цілунками вниз.
Нічого уже не згадає, нічого, що було колись.
Його просто знищили часом немовби отого човна.
І він став усім тим у серці, що вже не підняти із дна.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
