Трохи гарних старих віршів. Обожнюю Рея Бредбері. Автор, на якому я виросла.
451 ГРАДУС ЗА ФАРЕНГЕЙТОМ
Я відчуваю, як в кожен атом моєї душі засовують лезо, Розігріте до чотириста п’ятдесят одного градуса за Фаренгейтом. Вони пульсують кожну хвилину, доки я тут стою твереза: Мовчу, наче чорний камінь без стуку в своєму серці. Я чекаю того моменту, Коли ти сюди повернешся і ввіткнешся у стомлені плечі. Та чую лиш мертвий біль, бо він роздирає мій спокій на ядра та електрони, На атоми, кварки, протони, ефір, монополі, адрони та просто на порожнечу. Тримаю в думках складні речі. Ні крику, ні віри, ні стону. Міцніша за моно колону з титану чи навіть сталі. Тримаюсь сильніше дуба. Тебе ж бо для мене так мало. Так мало, але так багато. Неначе вогню задля страти, того, хто в книжках живе. Й нехай палітурка груба, Твої божевільні губи до тла спалять все живе. А може і мертве, як знати. Ти градуси смерті моєї. Ось так тебе важко кохати.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
