Глава 7.

А потім таке вийшло, що далі тягти й чекати, що само собою щось переміниться, вже не було як.

Бо ж до тебе почав приставати Стасько – немолодий парубок, якого в селі чомусь усі вважали за дурника – був трохи собі дивний, аж дитинний, але із багатої сім’ї, до того ж у своїх батьків одинак.

От тільки ти з двору – а він вже й тут.

- А можна з тобою трохи пройтися? – зазирав у очі, ніяково посміюючись у пшеничні вуса.

- Йди собі від мене! Чого причепився? – сердилася ти на Стаська.

- А коли ж ти мені дуже сподобалася, - перепитував наївно.

- То й що із того?

- А то, що я скоро прийду до тебе свататися,- хвалився.

- І хто ж це тобі заклав у голову такої прикрої думки? Може, хтось заставив? – збиткувалася ти із хлопця.

- Мої мама. Бачили тебе недавно у церкві, і ти їм, Пистино, дуже сподобалася. От і сказали, аби я до тебе хоч трохи походив, перед тим, як засилатимемо сватів.

Пам’ятаєш, як ти спочатку голосно сміялася зі Стаськових залицянь, і геть не зважала на його слова?

Але коли твоя мати Горпина й собі почала часто говорити про Стаськових батьків – які вони хороші й багаті люди, і як же добре буде їхній невістці, ти злякалась…

- Мамо, а той пришелепкуватий Стасько чомусь скрізь за мною волочиться, - необачно пожалілася ти своїй матері.

- То це ж добре! Ти-но придивися до нього, дитино, краще, - радила твоя мати.

- Але ж Стасько дуже поганий з себе, та ще й мов несповна розуму, - пробувала ти відкараскатися.

- А хіба ж чоловік має бути красивим? – щиро дивувалася твоя мати. – Як чоловік буде гарним із себе, то він не втримається у хаті. Буде про себе бозна-що думати й шлятися по молодицях. А от поганенький – жінку свою шануватиме. До того ж Стасько багатий, він у батьків один син і все залишиться йому. Я б тільки про такого зятя й мріяла. Добре подумай про це, Пистино! Бо як почнеш комизитися та перебирати, в селі знайдуться дівки, проворніші за тебе. Хапай парубка й добре тримай, бо це твоє щастя.

А ти на ці материні слова аж очі закотила й скривила губи.

Не про таке багатство ти тоді мріяла. А про свого Ілька. Бо й він був, хоч і не такий багатий, як Стасько, та й теж не бідний.

А мати твоя наполягала й дуже сердилась…