Глава 5.

Як підійшли ви з Ільком до самого села, до того пагорба за виспою, що відділяв від поля село, згадай, пішли ви ще повільніше. І так, слово за словом, домовилися про зустріч наступного дня...

- А ти вже маєш парубка, чи ще собі дівуєш? - несміливо питав тебе на прощання Ілько, вже біля хати твоїх батьків.

- Я? Дівую... - дивлячись собі під ноги, відповідала ти, щаслива.

- Коли приходитиму до тебе - до джерела під вільхи, вийдеш?

- Вийду...

- То я прийду? - тихо спитав і взяв за руку.

- Приходь... - не відняла.

Ти дівувала років три. Та чомусь хлопці, незважаючи на твою делікатну красу, сватати тебе не поспішали.

Багатство до багатства тулиться, казала твоя мати.

Хоч і був Ілько молодшим від тебе роками, та виглядав дорослішим - через високий зріст й широкі плечі.

Та й Ількові дуже сподобалася ти, тиха й довірлива, Пистино. Твій тоненький стан, делікатне і миле личко; сором"язливий румянець, рівні брівки, червоні вуста - все не сходили Ількові з-перед очей.

Лягав, либонь, увечері спати, прикривав повіки - а ти мов наяву стояла поряд.

Та ти й сама добре бачила, дорога Пистино, як наступного дня Ілько навмисно пройшовся попід самим тином коло хати твоїх батьків.

Ти вимила любистком волосся, заплела нові стрічки, вдягла намисто, яке лежало тобі на придане - коралі.

Він одягнув сорочку, вишиту дрібненько на комірі, взув юхтові чоботи. 

І вже ввечері, як і домовлялися, здибалися ви з ним на побережжі біля білих осик.

Щось коротко сказали на привітання.

Він запитав про ногу.

Ти відповіла, що рана гоїться і віддала йому випрану шматину, що теж пахла любистком.

А тоді ви мовчки собі сиділи, схилившись головами докупи. 

Його велика долоня ніжно обіймала твій стан, ви дихали одним повітрям, напоєним пахощами різнотрав"я, слухали сюрчання коників, поряд шуміло джерельце. 

І було вам разом дуже добре. Тобі аж дух перехоплювало від невідомих доторків.

Ти ніколи не ходила до школи - навіщо воно дівчатам? Була неграмотна. То й розмова зз Ільком здавалася тобі дуже розумною.

Пішов того вечора Ілько додому, ліг спати - а ти йому в очах. Як розповідав потім, чекав увесь день до вечора. І все важче було йому пережити розлуку.

Ількова мама ще й не натякала синові про одруження, молодий був, але напевно ж вона хотіла у невістки якусь кращу дівку.

Тільки Ілько обрав тебе.