3 частина

- Ого - вражено промовляю, коли чоловік відводить мене до іншої кімнати схожу на їдальню.

- Тобі не подобається ? - стурбовано запитує він 

- Ні, ви що  звичайно подобається, просто тут моя улюблена запечена риба, а я вже її давно не їла -  я розповідаю це, мабуть, надто емоційно, адже чоловік зараз так дивитися на мене. Дивно.

- Ти така гарна - неочікувано вимовляє незнайомець, а я такого не очікую просто тому здивовано дивлюсь на нього

- Дякую - тихо промовляю та заправляю пасмо волосся за вухо.

Чоловік першим підходить до  стола та відсуває один стілець, поглядом запрошуючи сісти, тому повільно підходжу до стільця та зручно сідаю. Незнайомець робить те саме 

- А інше де? - одразу запитую 

- Хто? -  з нотками здивування у голосі запитує

- Ну інші люди, тут стільки їжі, на людей п'ятьох вистачить - легко відповідаю, а чоловік починає сміятись 

- Чому ви смієтесь? 

- Це вечеря для нас двох, а страв багато, тому що я не знав що ти любиш - пояснює просту схему, а я просто сиджу вражена його вчинком. Адже абсолютно чужа людина так потурбувалась про мене, та хотіла, щоб мені це сподобалось.

- Дякую, не треба було, тим більш я вам абсолютно чужа і ви не повинні були цього робити - тихо промовляю 

- Якщо я хотів це зробити, то зробив, і не має значення хто ти мені. Я просто хотів, щоб ти була сита та відпочила цей день, провела його з користю для твого організму. Я знаю, це було потрібно твоєму організму - він промовляє ці слова, а мені стає так соромно, що все так сталось, що ми зустрілись з ним та зараз сидимо за цим столом. - А щодо незнайомої, думаю нам варто вже познайомитись, Я Вадим - зовсім іншим голосом відповідає чоловік та простягає мені свою  долоню, кілька секунд дивлюсь на неї та вкладаю свою долоню. На його фоні вона така маленька, що чоловік повністю закриває її.

- Уляна - промовляю та дивлюсь на обличчя чоловіка, де одразу з'являються посмішка

- Уляна - ніби куштуючи моє ім'я повільно промовляє -  надзвичайно гарне ім'я 

- Дякую тихо промовляю та забираю свою долоню

- Доко ми тут розмовляємо все охолоне -  підсуваючи до мене рибу промовляє - Ти їж, не соромся, адже якщо не почнеш їсти, я змушений буду тебе нагодувати - мабуть, помітивши мій не рішучий погляд промовляє

- Ні, вже краще я - відповідаю та нерішуче тягнуся до тарілки з рибою 

- Спробуй цей салат - дуже смачний - пропонує Вадим, а я вирішую його послухати. 

Починаю їсти не соромлячись, адже сили в цю ніч мені знадобляться, адже попереду потрібно випекти та зібрати чотири торти, тому вже краще мені буде соромно перед цим чоловіком, ніж вдома слухати розповіді тітки, що я багато їм та нічого не заробляю.

Спостерігаю за чоловіком в процесі їжі та одразу звертаю увагу на його довгі пальні які вправно тримають вилку та ніж, а також на  великі м'язи  руки, які тканина сорочки щільно обтягує. Повільно переводжу погляд на його обличчя, і знов  мене притягує його погляд чорних очей. Вони чорні як ніч і дуже пасують до його доглянутої бороди.Чоловік надзвичайно привабливий, мабуть, одружений, хоча обручки немає або має дівчину. Ну точно в такого чоловіка має бути дівчина. Думаю жіночою увагою він не обділений.

Мабуть, я довго спостерігала за чоловіком, тому він відкладає столові прилади, а я знов сварю себе за нестриманість.

- Ти чому не їси ? - ставить запитання і пильно дивиться на мене.

- Я вже наїлась, все було надзвичайно смачно, але мені вже пора додому - промовляю та починаю підійматись зі стільця, а чоловік за мною.

- Посидь ще трохи зі мною - тихо промовляє та бере мене за руку. Від несподіванки я навіть не знаю що промовити. Зараз в мене дуже дивні відчуття, адже одна моя половинка хоче залишитись, а інша хоче втекти від його пильно погляду.

- Ой, ви ще не поїли, а я так  зірвалась з місця - через кілька хвилин таки промовляю та дивлюсь на тарілку чоловіка, у якій і справді ще залишилась їжа. Переводжу погляд на Вадима, який посміхається, та також починаю посміхатись, адже він заряджає мене цим.

- За цілий день мені також не вдалось нічого поїсти, тому я дуже голодний, а ще більше хочу, щоб ти залишилась зі мною ще кілька хвилин - це ще більш мене турбую, і я знов вся червонію та скеровую погляд на наші руки. Чоловік обома своїми долонями обхопив мою одну та повільно погладжує її. Мене це надзвичайно турбує, тому я скоріше тікаю назад за стілець.

- Добре я ще залишусь, але не надовго, бо мені вже й так час додому - вимовлю та спостерігаю за тим, що настрій чоловіка зараз значно кращий.

- Добре - відповідає та знов береться за їжу, а я просто  сиджу та спостерігаю за ним.

Вже через 10 хвилин я спускаюсь на перший поверх, адже весь цей час виявляється знаходилась на шостому. це виявляться якась компанія де і працює чоловік. Коли вже виходжу надвір, то розумію, що це не далеко від мого університету, але в цю сторону я йшла доволі рідко. А якщо і йшла, то було заради доставлення торта.

Чоловік дуже сильно настоював на тому, щоб відвести мене додому тому я все-таки погодилась.

Як тільки ми виходимо на стоянку то чоловік прямує до того самого чорного джипа, а я прямую за ним та намагаюсь не відставати від нього. Одразу відкрив двері попереду для пасажира та рукою запрошує мене сісти. Як тільки я ближче підходжу до автомобіля то на нього фоні відчуваю себе надто маленькою тому Вадим пропонує мені свою руку на яку я опираюсь і вже так залажу до автомобіля.

Одразу в ніс вдаряє запах хвої та розумію що цей запах дуже пасує цьому чоловіку, як і сам автомобіль.

Вадим впевнено веде автомобіль, на фоні грає тиха музика, а я просто насолоджуюсь цією атмосферою, адже тут мені добре та комфортно. Мій погляд постійно шукає очима загадкового чоловіка, з яким можна сказати я провела цілий день.

Але потрібно приходити в реальність, коли автомобіль зупинився біля адреси яку я назвала.Насправді я живу в іншій стороні, але не хотіла називати справжню адресу незнайомій людині, тому довелось збрехати. Хоча я навіть не збрехала йому, трохи не договорила. Назвала адресу будинку, який знаходиться недалеко від магазину, де я завжди купляю продукти для своїх виробів. І зараз мені саме це і потрібно зробити. Так, як я вже затрималась то хочу швидше втекти, але чоловік повертається в мою сторону та просто роздивляється моє обличчя, мені стає дуже не зручно тому я просто вимовляю наступні слова