Початок

Дії відбуваються  в якомусь темному просторі.

• Де я? запитав Дрейк і починає йти. Як тут почувся якийсь сміх.
• Хто ти? викрикує він і розвертається. Як тут перед ним з‘являється якийсь чорний силует.
• Коли ти … главу … прийдеш…? сказав невідомий силует.
• Що? Що ти хочеш сказати? запитав хлопець і починає тягнути руку, але як тут він відчуває як щось тепле прижалось до його спини.Він починає повільно повертати голову, як тут гучний шум. 

   Тут Дрейк прокидається. Він був весь в холодному поту і з великою задишкою. Він виключив будильник і піднімається. Перед ним була його брудна кімната. 

• Знову цей сон. Сказав він і сів за стіл на якому стояв комп'ютер і коробка для ланчів. Він відкриває. а в ній ні крихти їжі не має.
• А ну так звісно. сказав чоловік і протирає очі від сліз. Після чого включає комп‘ютер. Він починає щось писати.
• Потрібно пошвидче закінчити цю главо і поїхати кудись на відпочинок. Ато я відчуваю що довго не протягну. Продовжив Дрейк.

  А поки він пише я- автор представлю його для вас. Це Гаренью Дрейк - в свої 20 років він вже дуже відомий письменник, який написав багато чудових книг, які продались мільйонними тиражами. Неодружений, оскільки його дружина загинула. Має біле волосся і блакитні очі. А зараз повернемось до розповіді.

  Дрейк позіхає і каже: “Все залишилось відправити для агентства і все.”. Він нажимає на відправити і тут в нього починає шуміти в вухах.

• Що це? каже хлопець. Як тут Дрейк відчуває різкий біль в серці. Він падає на коліна і відключається.

Він опиняється в якомусь темному місці, Навколо нього було багато чорних силуетів схожих на осінні дерева. “Де це я?” сказав письменник і помічає яскравий відблиск. І тут через його груди проходить, якийсь яскравий шарик.  

• Ходімо зі мною сказав шарик і почав рухатись в невідомому напрямку.
• Стій! Зачекай на мене. викрикує письменник і починає бігти за ним. Як тут падає і починає кудись скочуватись. 

 Коли він зупинився вік сказав:

• Де це я? оуу так це я з віти впав сказав Дрейк і піднімається. Дивно, але чомусь я не відчуваю біль, хоч впав з великої висоти.

       Перед ним стоїть яскраво білий старий будинок.   “ Що це? ” запитує він і помічає білий шарик, який плавно опускається з горба. Він проходить крізь двері. Як тут двері відчиняються, а в них стоїть якась жінка в яскраво червоній сукні. 

• О ось і ти. сказала вона.
• Я? не зрозумів письменник.
• Ти..ти. Заходь. сказала жінка. 

    Дрейк послухався і зайшов в будинок. в ньому був невеликий стіл і кілька стільців. 

• Присідай сказала жінка і сама сіла за стіл. 
• Гаразд сказав Дрейк і сідає. 
• Ну почнемо я Богиня Гістія. сказала жінка і усміхнулась.
• А я… хотів сказати Він.
• Ти Гаренью Дрейк. сказала богиня і видихнула. 
• Давай я розповім тобі все що тебе цікавить. Ти загинув від сердечного приступа в себе в кімнаті. Зараз ти знаходишся на небесному суді. Тут ми з тобою вирішимо твоє майбутнє. продовжила вона. 
• Мою долю? запитав хлопець. 
• Так твою долю. Я перейду відразу до діла в тебе є 2 варіанта. Перший - це ти перероджуєшся в іншому світі і несеш мою волю. Або ти залишаєшся тут і ми можливо тебе відправимо в рай або в ад. Так і ще якщо твоя душа переродиться ти забудеш своє майбутнє, але ти будеш жити. Що обереш? сказала жінка.
• Гаразд я перероджуся. сказав хлопець і про себе думає “Видно божевільна якась. Я буду погоджуватися. Можливо вона мені допоможе вибратись з відзи”.
• Ну я звісно все розумію, але я не божевільна сказала богиня і б'є в животі Дрейка, що той аж влетів в стіну..
• Ну тоді я відправлю з тобою свою доньку. Вона буде передавати для тебе мою волю. продовжила богиню.
• Доньку? запитав Дрейк. 
• Карін він згоден. Сьогодні ти з ним відправляєшся. викрикує богиня і тут з вікна до кімнати залітає білий шарик. І коли він доторкнувся землі, то на його місті з’явилась дівчина в червоному плащі. 
• Ну цей світ не схожий на минулий твій світ. Почнемо сказала богиня і пробиває кинджалом груди Дрейка і своєї доньки.

  Через мить Дрейк з Карін перенеслись в якусь невідому вежу. І перед ними відкрився вид на велике середньовічне місто. 

• Де ми? Запитав Дрейк.
• Ми в столиці Вільхельма. Тут ми повинні розпочати свою роботу. Сказала Карін і почала спускатися по драбині.
• Як красиво сказав він.
• Ти спускаєшся? запитала дівчина

    Коли вони спустились до них підійшли двоє солдатів в блакитній броні з білими кругами. 

• Хто ви? Яка ціль вашого тут перебування? запитав перший солдат.
• Ми…. Задумався письменник
• Ми митрополити з іноземного храму. Ми прибули сюди в надії на аудієнцію з королем Вільхельма. почала Карін.
• Митрополити? з недовірою сказав перший солдат.
• Агов давай заведомо їх до короля і не будемо. Їх затримувати. сказав другий солдат. 
• Гаразд, гаразд. Ходімо за мною. сказав перший і пішов вперед.

   Коли вони йшли, то Карін дивно поглядувала на Дрейка. Дрейк це помічав але не звертав уваги. Коли вони йшли на них дивно дивилися жителі. Дехто дивився зі страхом, дехто з гнівов. 

• А що з ними? Запитав Дрейк в другого солдата. 
• Ааа в цій країні король тиран.Він підняв налоги і тепер багато людей залишилися без майна. І всі вже давно хотіли б зкинути його, але… не до казав солдат.
• ццц… Ти що тобі що життя не дороге? прошепоті перший солдат.
• Ось ми і на місці. Це королівський маєток. продовжив він. 

    І перед нашими героями стояв гігантський маєток з золотистими ворітьми. А в середині, нього ще більше дорогоціного металу і люстри, і поручні, і даже підлога з золотистими деталями.

• Що вам потрібно від короля? Запитала слуга короля яка стоя поблизу нього.
• Нам потрібно поговорити з найдорожчим і наймилістишим королем. Сказала Карін і стала на одне коліно.
• Хм… Хай говорять більше. сказав король. 
• Господар… сказала Карін і задумалася.
• Карл сказав король.
• Господар Карл ми наслухались про вашу доброту і просимо вашу милість. Будь ласка дозвольте нам відкрити нашу церкву в вашій прекрасній країні. сказала Донька богині. 
• Хм… ну гаразд, ви мені подобаєтеся ви єдині хто побачили мою велич за цей тиждень. Я допоможу вам. Сказав король Карл.
• Велике вам дякую. Сказала Карін.
• Так... В центральній площі там вже побудований не великий храм. Забирайте його. Сказав король.
• АЛЕ ВАШЕ ВЕЛИЧНОСТЕ… мг це ж головний храм нашої столиці. Люди не можуть прийняти цей факт. хотів заперечити радник.
• Пф немає мені кого боятися, подумаєш знову буде декілька жертв. Проти повстань виставимо четверту частину наших військ. А людей які розуміють мою велич потрібно тримати близько. сказав Карл.
• Ммм. Як бажаєте. сказав радник і подивився на Дрейка.
• Так що все таки той храм. Ось. Сказав король і протягнув документ. 
• Дякую ваша щедрість не має кінця.сказала Карін.