10.

****

За час проведений в цьому комплексі я вивчила його територію, тому зараз безпомилково попрямувала до головного виходу. Усередині закипало роздратування і на себе за те, що піддалася своїй слабкості, і на цю Барбі з повадками власниці, і на Кабіра... Я не знала, що мене дратувало більше: те, що я собі щось нафантазувала про цього чоловіка або неможливість здійснення моїх фантазій.

Я піднімалася, перескакуючи через дві сходинки, і вже була в парі кроків від центральних воріт, коли відчула тверду хватку за руку, яка змусила мене зупинитися. Повернувшись, я опинилася віч-на-віч з Кабіром.

- Та що з тобою таке, кожного разу так тікаєш? Тоді на «Середземноморській перлині» втекла, навіть не дочекавшись завершення круїзу, навіть не поговоривши нормально. Але тоді я за тобою не пішов... Хоч і хотів дуже... але у тебе був чоловік...

- А він і зараз є, - збрехала я, не моргнувши оком. - Так що доведеться тобі і цього разу залишити мене в спокої.

- Хороша спроба обдурити мене, - посміхнувся він. - Я знаю, що ти розлучена. Я вивчив твою особисту справу. Так що ти, здається, вільна...

- А ти ні! Я не знаю і знати не хочу, що у вас за стосунки із Наталі, але між нами нічого немає, ні зараз, ні коли-небудь! Прошу тільки про одне – позбавити мене подібних сцен.

Він мав скривджений вигляд, посмішка спала з лиця, а між бровами пролягла зморшка. Здавалося, що навіть повітря між нами було неймовірно заряджене, електричне, вибухонебезпечне. Я відчувала, якщо він буде так близько, то я втрачу твердість. Адже цей чоловік зміг закрутити мені голову навіть тоді, коли я була заміжня і вважала, що щаслива в шлюбі.

- Слухай, не будь такою категоричною, я не збираюся кидатися на тебе або затягувати тебе в ліжко насильно! - холодно відповів він. - Ми просто йдемо в спорт-бар подивитися гру.

- Добре. Тільки гра і все.

Я капітулювала знову, мене турбувало не стільки те, що він накинеться на мене, скільки моя нездатність чинити опір йому. Кабір – це нагадування про мою слабкість, про мою майже зраду, принаймні в думках так точно.

«Чому я вдаю із себе недоторкану, немов мені п'ятнадцять років? Мене тягне до цього чоловіка, так чому б ... » - прокралася в голову зрадницька думка, та я її рішуче відкинула і ще раз повторила про себе, що збираюся тільки подивитися тенісний матч в компанії цього ловеласа і не більше.

Ми прийшли в бар, всюди великі екрани, але відвідувачів було не дуже багато. Кабір потиснув руку офіціантові, як старому знайомому, і ми пішли за ним до нашого столика. Кабір вирішив проявити галантність і обережно взяв мене під лікоть. Але як тільки його пальці торкнулися моєї шкіри, я відчула немов легкий електричний розряд, який змусив всі мої рішучі думки вивітритися з голови. Я мимоволі підняла голову, щоб зловити погляд Кабіра, і прочитала в його очах, що він відчув те ж саме.

«Ну і вечір мене очікує!» - промайнула думка. Проте я помилилася у своїх припущеннях. Кабір дуже швидко взяв себе в руки і вже через мить був поглинений вивченням меню з абсолютно непроникним виглядом.

- Яку гру ви сьогодні дивитесь? - поцікавився офіціант у Кабіра.

- Мадам хоче подивитися теніс. Постав нам запис найкращої гри, - відгукнувся той.

Я була готова до лавини його неоднозначних фраз, його спроб зваблювання. Але нічого подібного не було. Ми просто дивилися гру, насолоджуючись смачною вечерею і легким вином. Тільки один раз він дозволив собі висловити те, що змусило мене напружитися.

- Прямо дежавю якесь. Пам'ятаєш, як на острові ми теж ось так вечеряли, тільки дивилися місцевий конкурс танців, а потім навіть взяли в ньому участь. Тоді мені здавалося, що ми могли б... що між нами була хімія, здається, так кажуть... Чому ти змусила себе відштовхнути мене? Тільки через чоловіка?

- Кабіре, я не хочу грати з тобою в подібні ігри, - я рішуче підняла на нього погляд. - Ніяких «а пам'ятаєш» не буде! Я нічого не пам'ятаю і не хочу згадувати. І зараз я теж не змушую себе робити щось, я просто насолоджуюся вечерею. Запевняю тебе, на даний момент я абсолютно нездатна мати стосунки з будь-ким, і не сприймай це як виклик. Я приїхала сюди працювати, а не заводити інтрижки. Тим більше я не хочу відносин з таким хлопчиком, як ти...

Я побачила, що зачепила його, але він швидко прийшов до тями і знову надів маску байдужості.

- Я бачу, що ти вже визначилася на мій рахунок, і тебе не переконати. Шкода... - сказав він нейтральним тоном, від якого у мене похололо всередині. - Тоді давай просто дивитися гру.

Після цього ніяких розмов на слизькі теми ми не відновлювали. Весь вечір ми вели жваві дискусії, обговорюючи ту чи іншу подачу, гру чемпіонів. Мені навіть сподобалося ось так спілкуватися з ним. Я мала визнати, що у нас було багато спільного. Коли близько опівночі ми наближалися до ресепшену, я раптом зрозуміла, що не помітила, як пройшов вечір. Однак він повинен був закінчитися, і швидко!

- Я проведу тебе до твоєї кімнати, - запропонував Кабір.

- Ні, дякую, я велика дівчинка, я можу дійти сама!

- Тоді добраніч.

Він повернувся і пішов. Я навіть трохи розгубилася, і що приховувати, так чітко відчувалася гіркота розчарування, схоже, я вже сама не знала, чого хотіла.

Коли до моєї кімнати залишався лише один поверх, я зіткнулася на сходах з Наталі, яка спускалася. Зустріч була настільки несподіваною, що я мимоволі завмерла.

- Ти сама? А де ж твій кавалер?

- Напевно, пішов до себе, - кинула я і спробувала пройти повз неї.

- Значить ти не в його смаку, - тріумфально посміхнулася блондинка. - Ось чому я навіть не хвилювалася на твій рахунок. Кабір немов дитина – домагатиметься, поки не отримає бажану іграшку, а як тільки отримає своє, відразу втратить до неї інтерес. Не кожна здатна це зрозуміти і прийняти, а я можу, тому він завжди повертається до мене...

- А яке це має відношення до мене? І взагалі мене зовсім не цікавлять ваші стосунки і дивацтва, та й ви самі, - перервала я її.