***

***

— Нам варто встановити план прибирань, — зауважив я, відмикаючи двері будинку.

— Прибирань? — у Лізиному голосі були й відраза, і біль.

— Ми житимемо тут два місяці, Лапко, — я затяг валізи всередину й обернувся до неї: — прибирати однаково доведеться.

— А як щодо розподілу обов'язків по дому?

— Я це й пропонував.

— Ні, я кажу про глобальний розподіл. Нумо я готуватиму, — притисла руку до грудей вона, — а прибиратимеш ти, — і тією ж рукою вказала на мене.

— Добре.

— Дійсно? — просяяла Ліза.

— Так, — відзеркалив її реакцію я й не втримався від того, щоби подражнити: — На ранок я люблю каву з цинамоном і перцем, яєчню з двох яєць: окату, але щоб жовток розтікався при натисканні, два тости з цілозернового хліба з тонким шаром талого вершкового масла і стейк із яловичини, рібай — три сантиметри, medium-well, скоринка не завадить.

На секунду в неї відвисла щелепа, а тоді очі перетворилися на щілинки.

— А я люблю, коли речі, щойно торкаючись підлоги, збираються магічним килимком. Він же їх складає, відносить до шафи й уже там сортує за системою Марі Кондо [1].

Повисла павза. Ми випробовували одне одного поглядами.

— Ти не вмієш готувати тости? — зрештою запитав я.

— Ти не вмієш заклинати килимки? — точно відтворила мою інтонацію Ліза.

Вона знає, яка ваблива, коли ось так заламує брову?

Примітки:

[1] Японська фахівчиня з питань наведення побутового порядку в домі.