Частина 19

Зайшовши в будинок я хотіла чим швидше закритися в себе в кімнаті, що б ніхто мене не рухав.
Хіба що Артур приїде.
Як же я хочу що б він повернувся. Що я наговорила? Він все не так зрозумів. А я сказала те, про що насправді не думаю.
Безглуздо все так вийшло.
- Доброго дня. , - пані Марія мене зустріла у дверях.
- Доброго дня. Я буду в себе в кімнаті, якщо Артур. А хоча не важливо. Я буду в себе. , - й оминула її.
- Іван просив, що б ти передзвонила, як буде в тебе змога., - сказала вона осудливим голосом. Помітивши в моїх очах, що я не розумію про кого вона, пані Марія закотивши очі додала: - Твій вітчим.
- Що трапилося?
- Я звідки знаю.
Змірявши ще раз мене поглядом жінка попрямувала геть. Я ж побігла в спальню, що б знайти свій старий мобільник.
Спочатку я дуже ображалася на Юлю. Однак зрозумівши, що вона така сама жертва Богдана, я намагалася до неї додзвонитися. Однак ніхто не підіймав трубку. Й не передзвонював.
Раз вітчим подзвонив до пані Марії, значить справа дуже термінова.
Дібравшись до телефону я побачила три попущених від Юлі й з десяток від матері й вітчима.
- Алло! Анька, де тебе чорти носять!?, - перше що я почула, коли набрала матір.
Я відразу натиснула вибити. Якщо до мене всі так хотіли додзвонитися, то її крики зачекають.
- Анічка, це ти?, - почувся стривожений голос вітчима.
- Так. Що сталося?,- моє серце ледь не вистрибнуло з грудей.
- Біда. Юля пішла з дому. Ваша матір собі місця не знаходить.
- Куди пішла? Коли? А як же Богдан?
- Не називай мені навіть імені того виродка!, - ніколи раніше не чула, що б вітчим переходив на крик.: - Сказала, що поїде в столицю. Матір собі місця не знаходить. Знаю, що не маю права щось у тебе просити. Однак допоможи сестрі. Благаю.
Останні слова чоловік проговорив дуже тихо.
- У мене є пропущені від Юлі. Однак я спочатку до вас передзвонила. Я обов'язково допоможу.
Юлін номер не відповідав. Вдруге. Втретє. Тиша.
Вона б мала вже народжувати з дня на день. Що могло трапитися, що Юля ризикуючи своїм життям й життям дитини все покинула й поїхала до Києва?
Що ще міг  натворити Богдан?
- Алло?, - нарешті почула Юлю.