Частина 15

- Доброго ранку, красунька!, - Артур безцеремонно увірвався в мою спальню.
У мене по плану мав бути сьогодні вихідний і я не поспішала вилазити з ліжка.
Запаслася смачненьким й дивилася романтичні серіали.
- Та що б тебе! Що ти тут робиш?! , - облившись соком від несподіванки, що хтось потривожив мене у хвилину умиротворення. : - Артур, двері для того вигадані, що б в них стукати, перед тим як вриватися., - вибираючись із подушок продовжувала бурчати.
Чоловік простягнув мені руку, що б допомогти. Я бачила, що він прикладає всі сили, що б не засміятися від комічності ситуації.
- Одинадцята, а ти досі в ліжку. То ти лінивець?
Артуру вдалося мене засоромити, отож вирішила швидко змінити тему:
- У тебе напевно щось дуже важливе, раз ти так поспішав, що ледь двері з петель не вирвав?
- Точно! Вже й забув. Тримай!, - й простягнув мені журнал.
На першій сторінці було наше з ним фото й надпис про швидке весілля.
- П’єру потрібно виписати премію. Ти поглянь, яка я тут! Як принцеса! Можна я його собі залишу, - щаслива неначе дитина я поспішила сховати журнал в шухляду.
- Прошу.
Запанувало не зручне мовчання.
- То ти прийшов, що показати журнал?
- Я прийшов, що б особисто тобі сказати, що вчора ти була на висоті. Містер Міягі в честь свого весільного подарунка, запропонував, що б зіграти весілля на одному з його Мальдівських островів. Все складається краще, ніж я міг собі уявити. Не хочеш це відсвяткувати? Скажемо, сходити пообідати із нареченим в ресторан?
Від його пропозиції мені стало ніяково, однак приклавши всі сили, що б цього не виказати, промовила:
- Залюбки. Пів годинки і я буду готова.
Артур залишив кімнату й я поспішила до шафи, що б одягнути щось із модних речей, які були куплені якраз для таких ситуацій.
Поглянувши в дзеркало й помітивши велику жовту пляму від соку я хотіла провалитися крізь землю. І так я стояла перед Артуром?
За пів години, вдягнувши спідницю й топ, який демонстрував мій ідеально підтягнений животик ( щиро кажучи, я чомусь дуже хотіла похвалитися фігурою перед фальшивим нареченим) я поспішила на перший поверх.
Оцінювальний погляд Артура я спіймала відразу, однак він вирішив не вшановувати мене компліментом.
«Ой які ми!» - подумала про себе й поспішила присісти в авто.
Обідали ми в ресторані, який знаходився на даху. Краєвид міста зачаровував. А коли пролітав легенький вітерець я закривала очі й забувала що знаходжусь в мегаполісі.
- Фантастичне місце. – зізналася.
- Як і ти. , - несподівано вимовив чоловік.
Я відразу напружилася й пильно поглянула на Артура.
- Я мав на увазі, що ти маєш чудовий вигляд. , - потискуючи плечами пояснив Артур, однак він продовжував пильно вивчати мою реакцію.: - Я запросив тебе сьогодні не тільки для того, що б повідомити про пропозицію Міягі. , - простягнув мені маленьку чорну коробочку. Відкривши її я помітила колечко із маленьким діамантом. : - Воно колись належало моїй мамі. Коли тато запропонував їй одружитися, то в нього ще не було можливості на більше. Я не наполягаю що б ти його носила. Воно старомодне, та й..
- Артуре, воно надзвичайне…, - щиро вимовила. : - Однак ти впевнений, що мені можна його одягнути?
- Правду кажучи, мені б хотілося, що б воно було на тобі в день нашого весілля.

- Я із задоволенням його одягну. Дякую.