Третя дія | Про розкриття та знеславлення

Вітальня.

Шумно. Гості напідпитку. Музика стихає, як до кімнати входить Івар і сідає за стіл у центрі. Міко ліворуч. Ґеворг на протилежному боці столу. Вія залишається непомітно осторонь за колоною. Увага гостей прикута до появи господаря маєтку.

Міко
Іваре, нарешті ти до нас приєднався!
Івар
Пробачте, були справи.
Гість 1.
Муза на відміну від нас не чекатиме. (зареготав) Ми тільки що про тебе згадували. Пишний стіл! Дякую, що запросили, дорогенькі.
Гість 2.
А яка файна випивка. У нього ж келих порожній! Не годиться! Та налийте ж йому, хто там ближче сидить, чого не будь.
Гість 3.
Віскі? Коньяк? Може горілка на бруньках?

Івар

Все одно.

Гість 1.
На мій смак калинова краща. І наїдків покладіть. Оте м'ясо на реберцях просто язика проковтнеш.

Івар з усміхом спостерігає, як гості його турботливо обходять. Ґеллі слухняно накладає йому смаколики у тарілку. Чоловіки підсовують різні напої у келихах, чарках, склянках. Міко задоволений, що син приєднався до святкування. Ґеворг мовчки салютує Івару своєю чаркою. Вія напружено дивиться у бік Ґеворга. Її бентежний погляд не залишається не помічений Іваром. Поза спиною пройшов холодок. Він здогадався, що злодій, який зруйнував його майбутнє з коханою – це рідний брат.

Івар
Ну що ж, я хочу підняти перший келих за вас, шановні гості. Ви принесли у мій дім краплю безтурботності, яка на якийсь час покинула ці стіни.

Гості підтримали тост оплесками. Івар встав, випив за них стоячи, закусив й тут же узяв чарку з горілкою.

Івар
Вдруге я хочу випити за свого батька, Міко. Від нього у спадок я перейняв найцінніший дар – шукати світло навіть якщо здається, що пітьма зацарювала. Схиляю чоло перед тобою, батьку. Я зміг віднайти його в очах людини, яку покохав усім серцем. Й сьогодні, коли б здавалося, я опустив руки й з усім повинно було бути покінчено, світло мене протверезило та осяяло шлях. Я більше не відчуваю публічну самотність. Та найголовніше, воно спрямувало промінь, щоб вказати на зрадника!

Івар спустошив чарку. Пауза. Гості перешіптуються. Вія спрямувала довгий погляд на Ґеворга. Він різко зблід. Міко та гості чекають від Івара роз'яснення. Він узяв келих шампанського.

Івар

Третій тост, останній, буде за мого брата. Нам з дитинства прищеплювали довіру та повагу один до одного. Я це приймав, і підтримував завжди. Чомусь у те вірив, і не сумнівався, що мій брат теж мене шанує. Але... (зітхнув із журбою) Зараз, от прямо у цю хвилину, я ставлю собі питання, як і коли між нами встигла з'явитися сплетена із заздрощів та лиха стіна?

Ґеворг підозріло наїжачився. Хтось з гостей прикрутив музику, що тихо грала фоном. Міко водить схвильований погляд по синах.

Івар

Як вижити, коли тебе вбивають? Га, братику? Якщо у спину ніж від кровно рідного?!

Міко

Що за натяк?! Івар? Що відбувається?!

Івар

А ти, батьку, запитай у Ґеворга. Він краще знається на тому.

Ґеворг

Не знаю про що він!

Івар

Не будь боягузом, зізнайся, що це ти знищив м'ятний записник!

Урешті Вія виходить з тіні й підходить до приголомшеного Ґеворга. Вона протягує йому те, що залишилося від м'ятного записника. Скриню з попелом. Піднявся гомін. Гості досі не розуміють, що коїться. Вражений появою Вії Міко три рази перехрестився.

Ґеллі

Йой! Панна Вія ожила!

Вона від шоку крикнула, упустила тацю з десертом й зомліла.

Міко

Всевишній! Допоможіть її підняти. Води! Води дайте! Тримайте склянку!

Гості заметушилися біля покоївки.

Вія

Ти дав слабину, Ґеворг. Безчесно шукати радісних моментів й щастя в муках близької тобі людини.

Ґеворг

Як же це так?! Як?! Ти ж... Ти ж перетворилася на попіл!

Івар

Вижила завдяки любові! Справжньої!

Вія спокійно заглядає в очі Ґеворга і бачить у них спектр жалю та злості.

Вія

Його пригрів Сатана.

Івар

Але чому вона?

Ґеворг

Гарне питання, як і те, що зводить людей? Випадок. Одного дня я її побачив з тобою і все. Світло про яке ти згадував, його відбиток залишився на мені й моє життя уже не було колишнім. Я потрапив під її згубний вплив і те злякало мене. Навіщо мрії приводять нас туди, де немає майбутнього? Чари! То все від чар! І твоє щастя з нею – ілюзія. Ти в ній застряг. Реальність же супроводжується муками.

Івар

Чари каже! Маячня! У що хочу – вірю, чим хочу – тим і живу. Хто тобі дав право позбутися від записника не запитавши мене?!

Ґеворг

Я хотів тебе і себе визволити з того згубного полону! Ми живемо у світі, де немає гарантій. Чому ти вирішив, що це щасливий білет?! Чим ти кращий за присутніх?

Дворецький й гості привели Ґеллі до тями. Міко налив собі горілки та випив не переводячи подиху. Гості мовчки спостерігали за розвитком подій. Івар досі тримав повний келих.

Вія (хитає головою)

Марно. Його розум затьмарений, жага до володарювання створена із тіні. Його несе відчуття переваги до справедливості. Проте він за дечим безмежно шкодує...

Ґеворг (голосно)

Так, шкодую!

Міко

Хлопці, ви ж брати! Ґеворг, як ти міг? То добре, що в тобі совість прокинулася.

Івар скалиться, адже батько помиляється щодо синової совісті. Вія повертається до Івара, стає поруч, тепер її погляд колючий.