Мрії

Це був другий іспит . Тепер наша мета - країна Мрій . Що ж , виглядало це місце доволі пристойно . Підлога була викладена з рожевого каменю, а небо - яскраво пурпурове . Короче , мрія усіх дітей . 

Алекс роздивлявся усе здивованими очима . Його окуляри , наче , стали більшими . Інші дітлахи бігали по каменю, сміялись , хтось знайшов цукерку , а хтось поглядав на небо . Тут щось не так . Я це точно відчуваю . Дві молоді леді наблизились до мене . 

-Це країна Мрій . Якщо хочете вибратися , то пройдіть лабіринт . Скоро Новий рік , тому хутчіше! 

Вдалині я побачила лабіринт . Ну окей , в нас усе вийде . Діти потроху заходили , Алекс за ними . Видихнувши , пройшла до нового іспиту . Поїхали ! 

Я ходила , тримаючись стіни . 

-Слухайте , тут щось не так . Тримайтеся стін , не дивіться назад ,- сказала я .

-Тут цукерки! - гукнув хтось.

-А в мене магазин іграшок ! 

-Вау , це ж ...

-Стоп ! Це все пастка . Алекс , ти мене чуєш ? Зав'яжи дітям очі , щоб вони нічого не бачили . Веди їх за руки . 

-Зрозумів !- гукнув хлопець . 

Біля мене з'явилось дві постаті . Мамо ? Вона тримала тата за руку . 

-Машко, пішли . 

Два роки тому мій батько загинув в автокатастрофі . Я усе життя мріяла знов його побачити .... По щоці потекла сльоза . Мамо ? Тато ? Я так хотіла обійняти батька . 

-Маша , Машка ! І де ж наш лідер ? Знов побачила монстра з цукерок ?! - це був Алекс . 

Ні , треба йти . Це усього лише ілюзії . Окей , я йду . Через хвилин п'ять ( насправді 15 ) ми вже стояли біля воріт . Ну ,чоловіче ,тримайся ! Ми вже йдемо до останнього іспиту ! 

*****

-А що ж ти бачив , Алексе ? 

-Та нічого . 

-Він ледь пішов . Побачив Святого Миколая , і хотів автограф від нього ! 

-А ну замовкни ! 

-Це ж правда !