✨Розділ 24.✨ Страж Пісні Єдності.✨

  Вода в Озері здіймалася все вище, і з глибини пробивався сяйливий промінь, схожий на подих Іншого Світу. Поверхня розійшлася колами, і з - під хвиль піднялася Постать - спершу Тінь, а тоді силует, окреслений срібним світлом. 

  Це була Істота величезних розмірів,  крила нагадували розгорнуту арфу, а тіло складалося з прозорих потоків води та світла. Її очі, сяяли, мов два Місяці, і в них відбивалась уся Мелодія, яку співали Елісія й Кайлар. 

-Це... не Демон... - прошепотіла Елісія, відчуваючи не Страх, а трепет. - Це... Хранитель. 

  Істота заговорила голосом, що лунав одразу в Серцях і в повітрі довкола. 

-Ви розбудили мене, Діти Мелодії. Я - Ліріон, древній Страж Пісні Єдності. Тисячі років я спав, щоб людські Серця не повторили помилок минулого. 

  Кайлар нахмурився. 

-Яких Помилок? 

  Ліріон підняв крила, і вода навколо закружляла, немов у танці. 

-Колись інша пара Закоханих завершила цю Мелодію. Їхнє кохання було сильнішим, але жадоба до сили - ще сильнішою. Вони пробудили не світло, а хаос, і мало не розірвали світ на дві половини. 

  Елісія стиснула руку Кайлара.

-Ти боїшся, що ми повторимо їхню долю? 

  Очі Хранителя засвітилися яскравіше. 

-Ваш вибір вирішить: чи стане ця Мелодія відродженням... чи кінцем, - сказав Хранитель. 

  Вода знову здійнялася, і з Озера виринув уламок давньої кришталевої ліри - вона спалахнула між ними, чекаючи, чи візьмуть вони її до рук. 

-Якщо ми заграємо разом на лірі... - прошепотів Кайлар. 

-Ми відкриємо силу, якої не зупинить ніхто, - закінчила Елісія. 

Вони поглянули одне одному в очі й зрозуміли: від цього рішення залежить не лише їхня любов, а й доля світу.