На світанку, коли перші промені сонця торкнулися старого міста, Елісія й Кайлар уже стояли на площі перед храмом Музики. Саме там за переказами, зберігався ключ до Шляху Мелодії.
-Ти впевнена, що хочеш цього? - запитав Кайлар, тримаючи в руках невеликий футляр зі стародавніми нотами, які з'явилися минулої ночі біля рояля.
-Легенди кажуть, що той, хто йде цим Шляхом, повертається вже не таким, як був?
Елісія усміхнулася - її очі сяяли від рішучості.
-Я народилася не для того, щоб сидіти в затишку й боятися. Якщо Мелодія обрала нас - значить, ми впораємося, - сказала вона.
Вони увійшли до храму. Усередині було темно, та з їхніх Сердець раптом почалася тиха Музика - та сама Мелодія, що поєднувала їх. Стіни ожили: стародавні символи засвітилися, утворюючи портал.
-Це... Двері, - прошепотіла Елісія.
-Двері в інший світ, - додав Кайлар. - Світ, де Мелодія має силу створювати й руйнувати.
Вони зробили крок - і земля зникла під ногами. Їх поглинула течія сяйва.
Новий світ розкривається перед ними:
Високі кришталеві дерева співали, коли їх торкався вітер. Ріки мерехтіли, наче з рідкого срібла, а в небі плавали Істоти схожі на гігантські музичні ноти з крилами.
-Я чую їхній спів, - Елісія завмерла, притискаючи руку до Серця. - Вони співають нашу Мелодію!
Та раптом світ навколо затремтів. Здалеку піднялася чорна хмара, і з неї виринув силует. То був чоловік у темному плащі, а замість очей у нього палали червоні іскри. Він простягнув руку - і навколо стихла Музика.
-Невже це... він? - запитала Елісія тихо.
Кайлар стиснув її руку і сказав:
-Той, хто прагне забрати Мелодію собі.
Антагоніст...
Темний незнайомець заговорив голосом, від якого навіть Кришталева Ріка здригнувся:
-Мелодія Сердець належить не вам. Вона - ключ до влади. І я заберу її.
Елісія зробила крок уперед, і її голос зазвучав твердо:
-Мелодія не про владу. Вона про любов. І поки ми разом, ти не зможеш її вкрасти.
Світ навколо знову ожив - і Музика почала нову партію їхньої історії.