Глава 11 Подарунок королеві

Звісно, приймати ванни Таїс не збиралась.  Тільки  вмила обличчя і розчесала пальцями темні, сплутані пасма. 

Ванна кімната, безперечно, була  шикарною. 

Кругла, з колонами і величезними дзеркалами. Посередині  розташувався басейн з теплою водою. На столику, висіченому з білого каменю  стояла  багато різних пляшечок.

Одну Таїс відкрила й понюхала. Густо запахло лісовими травами. Таїс  на мить  завмерла від подиву. Запах нагадав їй про щось. 

Але як вона не напружувала пам'ять, не змогла згадати, де і коли відчувала цей аромат.

Поки була у ванній, принесли одяг: вишукану  сукню  золотистого кольору, з відкритими плечима і розрізом до середини стегна. І туфлі. 

А ще  – золоте намисто з аметистовою краплею і сережки краси неймовірної. У вигляді витончених виноградних грон з того ж аметисту.

Таїс мимоволі уявила, скільки ця краса може коштувати.

Вона ніжно погладила пальцями прохолодний камінь, але  коштовності  не наділа. І сукню також.

Зосталася  у своєму одязі: рваних джинсах, черевиках, майці без рукавів і легкому светрі на застібці-блискавці. Вдягла куртку. Незважаючи на спокій і затишок кімнати, Таїс  залишалася насторожі.  Кожен рух, кожен шерех міг таїти небезпеку. 

Подивилась на себе у дзеркало і  знову  подумала про слова Аівіра.

Утім, нехай  говорить, що  йому заманеться! Вона розумна, уважна,   багато чого знає про пророцтва і про обраних. Її не так-то легко залякати. 

Звісно,  не потрібно заграватися в чужі ігри.  Але й  надто покірною  бути  не варто.

Брати увійшли в кімнату без стуку.

–  Ти ще не готова? – роздратовано запитав Аівір.

– Мені не подобається цей одяг, – вперто промовила Таїс, – я не ношу сукні...

Збрехала, звісно. Красиві сукні  вона   поважала. Але в неї не було можливості їх купувати. А коштовності так і поготів.

–  До палацу ти маєш прийти у відповідному одязі…

– Якось наступного разу  прийду.  Не сьогодні! – зухвало відповіла Таїс.

Брати переглянулися.    

Аівір сподівався, що дівчина переодягнеться, бо їй сподобається вбрання. І, зрозуміло, сподобаються коштовності. Бо ельфійки дуже люблять   прикрашати себе.

Тож, цілком імовірно, що дівчата  з людського світу так само небайдужі до красивих речей.

Аівір трохи помовчав, зважуючи,  потім сказав примирливо:

–  Добре, залишайся у своєму одязі. Але коштовності –  твої. Мій подарунок.

Зрештою, може це й   на краще.

Постане перед Елвілом такою, яка є. Скромною і зухвалою, скуйвдженою, з цим своїм цнотливим блиском у фіолетово-карих очах.  

Те, про що Таїс промовчала, Аівір і сам зрозумів. Дівчина жодного разу не була з чоловіком.

Елвіл побачить, наскільки вона відрізняється від випещених  красунь Дольвена. Повна протилежність королеві, яка  обожнює вишукане  вбрання і прикраси.

Можливо, ця несхожість і викличе інтерес.  А інтерес  – то  перший крок на шляху до захопленості та пристрасті.

Біля сходів тераси чекав човен – ціла плавуча альтанка із  золота.

Таїс  обережно  ступила всередину.

– Подобається? – запитав Айвел, роздивляючись обличчя дівчини, яке  зачервоніло від захвату.

–  Дуже! Просто фантастично!

Аівір  на це тільки фиркнув.

Човен хитнувся і поплив вперед, керований невидимою силою.

Таїс крутила головою на всі боки, розглядаючи все те нове, що її оточувало.

Розгледіти вдавалося небагато. Озерна вода, ланцюжок розмитих вогників на далекому березі, невеликі острівці, зарослі деревами, важкі гілки,   які нависали низько  над водою.

Повітря було чорним і прозорим, у ньому відчувався запах  ранку, перемішаний з ароматом квітів і прісної води.

–   А там місто? – запитала Таїс, вказуючи на далекі вогні.

– Місто, – кивнув Айвел, не зводячи  з неї  очей.

Вона подобалася йому все більше й більше.

–  Я б хотіла подивитися, яке воно, ельфійське місто.

– Подивишся!  А зараз – прямо до палацу. 

– То палац відкритий для відвідувань?  Вхід вільний? Чи за запрошеннями? –  не втрималася Таїс.

– Для тебе –  вільний! – усміхнувся Аівір.

Таїс вирішила не псувати собі настрій і зробила вигляд, що не почула іронії в його голосі. 

–  Озеро  гарне! Воно велике?

– Велике.  Це  – центральне озеро. Є ще два, на півдні й на півночі.  І багато  маленьких…

Гарячий вітер дув, здавалося, з усіх боків. Липкі цівки поту бігли під теплим одягом, і це було дуже неприємно,   навіть  болісно.

Але зняти куртку Таїс не наважувалася. Там у неї телефон, ключі від квартири і гроші.