15 (2)

Обіцяні Ліїн купці, злісні неплатники податків зі скаргами, з'явилися лише через три дні, коли вона встигла про них забути і не хотіла б згадувати. Тому що справ та турбот вистачало і без купців.

Спочатку, ввечері, коли компанія, яка намагалася вирішити проблеми Хребта Дракона та й усього світу загалом, повернулася до бібліотеки до мапи, там же з'явилися дві привиди — Мален та незнайома жінка. Вони розповіли чудову історію про те, як Ромул побував на малій раді, чомусь названій великою, і чим це закінчилося.

Виявилося, лякати радників захистом палацу дуже корисно. Після цього багато хто починає несподівано розуміти, що в палаці є імператор, що у нього всі печатки та артефакти, що він єдиний хоча б номінально може віддавати накази тим самим примам, адміралам, та й усім іншим. Що намагатися цього імператора замінити, звичайно, можна, але враховуючи демонів, Золоті Тумани з їхніми проблемами, безліч смертей дуже важливих людей, вилитися така спроба може у будь-що. І, швидше за все, виллється в те, що нового імператора відразу спробують замінити ще трьома, стверджуючи, що у кожного з них набагато більше прав. І в результаті все закінчиться війною, вийти з якої переможцями є шанси у парочки адміралів, у Золотих Туманів і, можливо, у кількох архіпелагів, включно з Хребтом Дракона. Інші більше втратять, ніж отримають, бо сили в них небагато, а об'єднатися, не знаючи, чого очікувати від союзника, дуже ризиковано.

Загалом радники подумали і вирішили, що набагато простіше домовитися з імператором, а там під шумок спробувати нав'язати йому свою волю. Чим вони й зайнялися з усією можливою запопадливістю. І першим прийшов адмірал Будіві — зі списком капітанів, що підпорядковуються йому, мапою розташування кораблів і готовністю служити. Він навіть на тому самому камені присягнув, так що можна сподіватися, що служити буде щиро.

Потім, з двома привидами за спиною Ромул таки сходив до Гальшана со-Яруна і уклав з ним тимчасове перемир'я, давши захист палацу і пообіцявши по-звірячому вбити, щойно той спробує влаштувати чергову інтригу. Ларама ще й пообіцяла стежити і проклясти у разі чого. Але со-Яруну не пройняло. Чи не повірив, чи щиро збирався служити вірою та правдою.

Після цього Ромул вирішив домовлятися з людьми, які мешкають на Хребті Дракона. І ці переговори дещо затяглися — виявилося, дійти взаємовигідного договору дуже складно. Тож поки що всі думали, на які поступки готові піти, а привиди металися туди-сюди, носячи новини та чиїсь важливі думки.

А ще через день прийшли новини, що Золоті Тумани кудись відправили флот. Куди саме, ті, хто ліпив пташок із посланням, сказати не могли, але за відпливом вони особисто спостерігали і були впевнені, що краще бути готовими до всього.

З Ромулом цією важливою звісткою також поділилися. А він у свою чергу порадував нею адмірала Будіві, приголомшивши його і, здається, остаточно переконавши, що домовлятися з імператором варто було, що не такий він безпорадний, як здавалося, враховуючи його джерела інформації, про які адмірал одразу здогадався.

Загалом, Ліїн точно не до купців.

Майже всі маги, що були на архіпелазі, з'їхалися до школи і почали її маскувати. Навіть якісь стовпи вкопали, які діяльні учні одразу ж прикрасили мотузками, написами про розум один одного і, як апофеоз ідіотизму, дівочою нічною сорочкою зі стрічками, закріпленою на палиці на верхівці одного з них. Розвівалася сорочка гарно. Власниця її забирати не приходила, мабуть соромилася обставин, за яких ця річ була вкрадена. Ну її й не чіпали. Навряд хтось при погляді на такий «прапор» запідозрить у дерев'яному стовпі частину потужного артефакту. Скоріше подумає, що хтось відірвав від нього вказівник чи запобіжну табличку.

Купці свого щастя не розуміли і наполегливо домагалися зустрічі з Ліїн-со-Ялата. І лише з нею однією. Юміл, що пробігав повз і обізвав їх ідіотами, купців чомусь не влаштував в якості відповідача на їхні вимоги.

А може, вони наївно думали, що Ліїн добра і дурна, як воно і належить добре вихованим елана. А побачили натомість роздратовану жінку, яку встиг підбурити Валад, натяками на те, що вона надто м'яка і цим усі користуються, а потім ще й черговий хлопчисько з трояндою. Хлопчиська відразу наздогнала розплата, він був звинувачений у розкраданні розарію та отримав завдання висадити не менше десятка кущів троянд. Де він їх візьме, Ліїн не хвилювало.

З Валадом вона нічого вдіяти не могла. Спробувала відправити його будувати захист школи, але він тільки відмахнувся і сказав, що там і без нього захисників вистачає. А ось із захистом свого будинку щеня Велівера наодинці не впорається. І Валад вирішив допомогти йому. Чим саме, Ліїн слухати не стала, втекла розбиратися з купцями, які чекали на неї в малому приймальному залі.

Чекали купці з комфортом, розсівшись на стільцях біля стіни. Побачивши Ліїн дружно встали, представились, схилили голови і дочекалися, поки вона сяде в крісло, схоже на імператорський трон. Воно навіть стояло на піднесенні. І справді було артефактом, притягнутим сюди Юмілом, захищало від замахів та спроб впливу.

На вигляд ці купці були звичайними. Пики в міру зухвалі, посмішки фальшиві, погляди чіпкі. Вони за кілька хвилин оцінили й недорогу сукню Ліїн із запиленим подолом — дівчина встигла побувати в тій частині палацу, яка вважалася гостьовою і до якої ні в кого не доходили руки. І неакуратну зачіску — тренування з вітром ніхто не скасовував, втім, як і з Мікалом, і неповним поки що колом. І задумливе обличчя — Ліїн намагалася вирішити, чи не надто суворо вчинила з хлопчиськом, що зірвав троянду. І висновки з цього купці зробили неправильні, засновані навіть не на їхньому досвіді, а на домислах і чутках.

Вони перезирнулися, посміхнулися один до одного. Двоє з них були високі, худі, як тріска і, мабуть, родичі, бо дуже схожі. Третій перед тим, як прийти до господині архіпелагу, довго і вперто пух з голоду і тепер найбільше нагадував кулю з ніжками та ручками. І саме він, схоже, був головним у цій трійці. Тому що після переглядування і усмішок він завів красномовне та занудне вітання. Описав, як Ліїн гарна, заявив, що при ній Драконячі острови процвітатимуть, навіть поспівчувати, що така гарна дівчина нині сирота і змушена просити допомоги у родичів чоловіка, не забув.