12 (2)

Ніч у палаці пройшла спокійно.

Радду, котра клацала зубами і не очікувала від самої себе, що зможе напасти на чоловіка з мечем і вдарити його лавочкою, напоїли заспокійливим і поклали спати.

Решта наречених навіть не підозрювала про подію.

Вбивці сиділи в одній з веж, у кімнатках під самим дахом, на самоті, і терпляче чекали своєї долі. Того, у якого була вивихнута рука, навіть лікувати особливо не стали, лише вправили вивих і пішли, не давши знеболювального і не намагаючись зняти опухлість. Почувався він погано. І думки в нього були ще поганіші, хоч бери і викидайся у вікно. Щоправда, і цього шансу йому не дали: вікно було забрано ґратами.

І думав цей чоловік про те, що карти зло, а карткові борги зло ще більше. І що юнак, який здавався беззахисним і невмілим, цілком здатний піднести сюрприз. І про те, що ніхто його не врятує, та й не рятуватиме, він теж думав. І вважав себе повним ідіотом.

Чоловік ж, який вмів грати в карти настільки добре, що встиг набрати цих боржників безліч, ні про що погане не думав. Він спав.

Власне, він і лягав спати у впевненості, що проблема з хлопчиськом, який захотів все-таки прибрати до рук владу, вже вирішена. І тепер, враховуючи боржників і ступінь спорідненості, він уже якщо не імператор, то опікун малолітнього племінника точно. Старого со-Яруну він не враховував. І був упевнений, що той давно мертвий, просто дружина, разом зі своєю не менш хитрою донькою старанно це приховують, намагаючись сховати якомога більше цінностей, поки їх спадщини не позбавили через таткові інтриги. Адже можуть позбавити. Можуть.

Снилося цій людині щось добре. Він усміхався і прицмокував губами. І навіть не підозрював, що всього за триста кроків від нього молодий і такий незручний імператор сидить, дивиться на затягнуте хмарами небо і збирає злість. І що ця злість у ньому зараз така ж темна і густа, як ті хмари. І з неї ось-ось, як з тих хмар полетять блискавки і загримлять громи, трясучи палац.

Кат був старий, небалакучий і досвідчений. Він спокійно дозволив магу вплести заборону на розголошення, навіть не скривився, ще й пробурчав, що в його голові стільки цих заборон вплетено, що навіть якщо хтось зуміє їх зламати, все одно не розбереться в мішанині інформації.

Так само спокійно він поставився до присутності Ромула і його блазня. І те, що молодий імператор велів стояти біля жаровні з нетерплячим виглядом, побрязкувати час від часу інструментами та голосно тупотіти, його не схвилювало. Треба так треба. І якщо імператор справді щось зуміє з'ясувати за допомогою свого амулету, кату менше роботи.

Єдине, що взагалі зуміло змусити його виявити хоч якісь емоції, це урочиста поява Ларами, яка випливла зі стіни і почала здивовано озиратися. Примарі кат приділив чимало часу, дивився на неї, піднявши брови і про щось старанно думав. А потім спокійно поцікавився:

— Мертва елана теж залякуватиме наших підопічних?

Мертва елана обдарувала його здивованим поглядом, покликала Ромула за собою і невагомо відійшла в дальній кут, де й спробувала дізнатися про останні новини. А дізнавшись, що поки вона десь спала, набираючись сил, на її дорогого нащадка встигли влаштувати замах, дуже розлютилася. І долю нещасних убивць-невдах було вирішено. Тому що лякати Ларама вміла краще за ката, а відчувати брехню не гірше за амулет.

Першим у підвал привели офіцера та жіночого угодника Менка Фулію. Вигляд у нього був зарозумілий і самовпевнений, і Ромул довго не міг зрозуміти, з чого б, поки молодик не почав погрожував коханкою, яка вже всі ніжки збила, розшукуючи свого дорогого Менка.

Що-небудь розповідати дорогий Менк не хотів. У те, що його можуть просто вбити, чомусь не вірив. Імператору продовжував погрожувати коханкою та її зв'язками. І врешті-решт Ромул поставив йому одне питання:

— Ваші співучасники знають, кому так терміново знадобилася моя смерть чи другу погодилися допомогти нічого не знаючи?

Менка гордо підняв голову і процідив, що не знають.

— Бреше, — сказала, як відрізала Ларама, стаючи видимою і повисаючи перед незговірливим невдахою. — Усе вони знають.

— Чудово, — сказав Ромул, якого зарозумілий молодик дратував просто неймовірно, глянув на ката і наказав: — Вбити й повісити на гачок, думаю, другий після цього буде зговірливішим.

Менка не повірив.

Потім, коли повірив, навіть назвав ім'я елани, якою так хвацько погрожував. І дізнався, що його голову ця велика жінка обов'язково отримає у подарунок. Якраз перед тим, як буде викинута з палацу разом зі своїм рогатим чоловіком. Тому що жінки, впевнені, що можуть обіцяти різним недоумкам захист від гніву імператора, Ромулу були в палаці не потрібні.

І висів Менка гарно — підсвічений вогнем з жаровні, трохи криво, з недовірою на обличчі. Схоже, до останнього не вірив, що м'який дурень, як про імператора казала одна літня елана, що любить гарненьких молодиків, візьме і не передумає.

І на другого вбивцю композиція з приятеля на гаку, ката, діловито витираючого ніж, яким перерізав горло зарозумілому молодику і примарної жінки з волоссям, що розвівається, справила незабутнє враження.

Він застиг на порозі, і комусь довелося його заштовхувати до підвалу, бо заважав зачинити двері.

Потім він довго стояв на верхній сходині й заворожено, відкривши рота, спостерігав за тим, як під Менком збирається кривава калюжа, маслянисто виблискуючи у відсвітах вогню.

Ромула, схоже, він навіть не помічав, доки імператор не наказав спускатись, бо в нього вже закінчувалися залишки терпіння.

А потім виявилося, що цього дурня навіть лякати не треба було. Він вирішив усе розповісти, в обмін на те, що його пощадять. А ще, як виявилося, він підозрював, що та людина, яка послала трійцю вбивати імператора, щадити цю трійцю не збиралася. Та й навіщо їх щадити?

Менка — коханець нахабної дружини, яку слід клацнути по носі.

Кван, той, якого Ромул тицьнув мечем у живіт — далекий родич, який, завдяки тій же дружині, сів на шию і спускатися не збирався. Ще й малолітній доньці почав читати віршики та носити цукерки. А дурепа у відповідь мліла, плескала очима і не слухалася батька.