4

 Місто Світанку прокидалося спокійніше, ніж зазвичай, але атмосфера залишалася напруженою. Десь із джунглів чути було невідомі звуки — магічні хвилі, які ще не повернулися на свої місця.

Мія стояла на мосту, спостерігаючи за річкою, що виглядала неприродно гладкою.
— Так, це точно не лаг, — сказала вона собі. — Хтось явно “підрихтував” правила.

— Або просто Арена вирішила пожартувати, — почувся знайомий голос.

Гассен стояв позаду, склавши руки:
— Пожартувати? Вона ламає час, простір і, схоже, наші нерви. Але так, жарт, як завжди, шикарний.

— Шикарний? — Мія обернулася з недовірливою бровою. — Ми ледве не померли, стоячи на місці!

— Епічно, — відмахнувся він. — Ти просто не бачила мого стильного падіння.

Мія закотила очі, але на мить усміхнулася.

 У таверні “Червоний Фенікс” зібралися герої: Мія, Гассен, Кагура, Алукард, Вейл, Лейла та Альдус. Всі були ще трохи спантеличені після збою.

— Добре, слухайте, — почав Алукард, виставивши меч на стіл. — Нам потрібно розібратися, що відбулося.

— А можна спершу кави? — встав Вейл, як завжди спокійно. — І не магічної. Реальної.

Кагура махнула парасолем, розсипавши декілька іскор.
— Зараз ти хочеш чаю, а потім ми всі вмремо в нескінченному зацикленні.

— Саме час створити… — промовив Альдус, — Гільдію Розбитих.

— Що? — здивувалися Лейла та Мія одночасно.

— Ми досліджуємо, — пояснив він. — Збій. Невідомі сили. Арена не така, як завжди. І якщо ми будемо чекати, світ повториться, а ми навіть не зрозуміємо, що сталося.

— Тобто ми тепер “супергерої-аналітики”? — спитала Лейла.

— Якщо бути точним, — відповів Алукард, — ми ще й зірванці, що пробують не загинути.

— І я, як завжди, найкрасивіший у команді, — встав Гассен, змушуючи Мію глузливо зітхнути.

— О, так, — відповіла вона, — я вже запам’ятала цей пафос.

 Герої вирушили на місце збою — річку, де світ і магія зупинилися на мить.

— Хтось відчуває, як усе тримається на тонкій нитці? — спитала Кагура, ступаючи по воді, яка не відбивала її рухів.

— Я відчуваю, що зараз впаду, — буркнув Алукард, балансуючи на камені. — І, мабуть, все одно виглядатиме епічно.

— Ми повинні знайти точку контакту з Ареною, — сказав Вейл, уважно вивчаючи відблиски світла на воді. — Можливо, саме там почалася нестабільність.

— Або це просто гра жартує, — встав Гассен. — Але жарт глузливий. Дуже глузливий.

— Глузливий — це твоє друге ім’я, — зауважила Мія, тримаючи стрілу на тетиві.

Їхні пошуки вели до старого магічного кола на березі річки. Кагура обережно поклала парасольку на центр кола, і воно почало світитися.

— Так, тепер я розумію, чому це називають “збій”, — сказала вона. — Енергія нестабільна. Хтось втрутився.

— Хтось або щось, — додав Вейл. — І виглядає, що не збирається відпускати нас просто так.

Мія поглянула на Гассена:
— Пам’ятаєш, ти казав, що любиш стильні падіння? Можливо, нам усім доведеться виглядати епічно, щоб вижити.

— І я вже підготувався, — відповів він, зухвало посміхаючись.

Їхні погляди зустрілися, і між ними промайнула легка іскорка.
— Схоже, навіть у хаосі можна знайти союзника, — тихо промовила Мія.

— Або ворога, який стає тобі близьким, — відповів Гассен.

 Тінь із порталу різко вирвалась назовні — мутантні істоти, що зазвичай з’являлися лише під час матчів, тепер самостійно рухалися по річці.

— Ну що, команда, час показати, хто тут головний! — вигукнув Алукард, підстрибаючи в бій.

Мія випустила стрілу, що розірвалася на три частини, уражаючи відразу двох істот.
Гассен ковзнув по землі, знищуючи одного з ворогів у стилі “мистецтво хаосу”.

— Це не звичайний матч, — пробурмотіла Кагура, випускаючи чакру у парасолі, яка створила магічну захисну стіну.

— І нам точно потрібна гільдія, — додав Вейл. — І не тільки для бою, але й для розуміння, що відбувається.

Лейла, трохи налякана, але рішуча, запускала свій бластер:
— Моя черга показати, що новачки теж можуть бути корисними!

Команда разом відбила атаку, і хоча це було смішно і хаотично одночасно, вони відчули перший ковток перемоги.

— Добре, — сказала Мія, спираючись на лук. — Ми вижили. І, можливо, навіть розпочали власне розслідування.

— А ще я вижив у стилі, — додав Гассен, кидаючи погляд на Мію.

— І на момент, — промовила вона, — ти не здаєшся мені зовсім огидним.

Вони сміялися, але всередині всі відчували: це тільки початок їхньої подорожі у збій Арени і новий цикл пригод.