Глава 1: Новий друг

Артем сидів на холодній лавці біля школи й дивився, як інші діти розходяться по домівках. Хтось сміявся, хтось біг до батьків, хтось говорив із друзями про уроки та ігри, а Артем просто сидів. У кишені тихо завібрував телефон. Хлопець швидко дістав його й подивився на екран. Повідомлень не було. Він важко видихнув і знову сховав телефон у кишеню. Надворі починався вечір. Небо було сірим, а між будинками гуляв холодний вітер. Артем уже хотів вставати, коли раптом почув тихе:

-Мур-р-р...

Хлопець здригнувся й озирнувся.Під лавкою сидів сірий кіт. Він був худий, із трохи скуйовдженою шерстю та зеленими  очима, які уважно дивилися просто на Артема.

-Киця?.. - тихо сказав хлопець

Кіт повільно виліз із-під лавки й потерся головою об його ногу, ніби вони були знайомі вже багато років. Артем ледь усміхнувся.

-І ти сам?

Кіт тихо муркнув у відповідь. Вперше за довгий час Артему здалося, що поруч із ним хтось є.

-Ну що? Вже вечоріє, пора йти додому. Пішли?

У відповідь кіт нічого не зробив, а Артем пішов додому, бетонною стежкою, а кіт за ним. Кіт йшов з Артемом і муркотів, ніби щось розповідаючи. Коли Артем дійшов додому, він не знав що скаже мамі, коли та, побачить кота.

-Давай я тебе занесу у рюкзаку? - сказав Артем

Артем присів розстебнув рюкзак і погукав кота.

-Киць-киць-киць! Йди сюди!

Кіт не зрозумів що хоче Артем.

-Мр-р-р?

Кіт підійшов до рюкзака, а Артем ніжно взяв його на руки й поклав усередину, не застібаючи рюкзак до кінця та залишаючи невелику щілину для повітря. Хлопець зайшов у дім. Мами і тата не було видно, мабуть вони працювати за комп’ютерами, Артем тихенько пішов у свою кімнату. Його кімната була на другому поверсі. Він зайшов у свою кімнату і витягнув кота з рюкзака.

-Котику, посидь тут, я зараз прийду - сказав Артем

Артем пішов на кухню, знайшов ніж, дістав ковбасу із холодильника і відрізав два шматочки ковбаски. Ніж Артем помив, ковбасу заховав і пішов у свою кімнату. Як тільки Артем зайшов до кімнати тут же він учуяв запах смачної ковбаски. Він підбіг до Артема муркаючи та нявкаючи, щоб той дав ковбаску

-Тримай - Артем ледь посміхнувся

Він віддав один кусочок ковбаски коту, а один з’їв сам, розповідаючи про свій день у школі.

-Знаєш, іноді, мені здається, що мені немає з ким поговорити, я відчуваю себе самотнім, ніхто в класі не хоче зі мною дружити, тому що я не розуміюся у їхніх іграх, а ще наді мною глузують, бо в мене тільки кнопочний телефон, а у всіх круті смартфони, на які можна завантажувати безліч ігор... ти єдине створіння, яке розуміє мене...

Артем погладив кота, а кіт замурчав і почав лащитися. Артем гладив кота, без усмішки. Хоч у нього і з’явився друг, йому було не весело. На дворі був вечір, і тут Артем згадав про домашнє завдання, яке йому задавали по біології. Він підійшов до рюкзака і дістав з нього щоденник. Артем подивився на завдання яке йому задала вчителька з біології, там було написано: ”Зробити гербарій”. Хлопець зітхнув.

-Ну що, котику, пішли шукати рослини на гербарій?

Кіт муркнув. Артем пішов на вихід із кімнати, гукаючи за собою кота.

-Киць-киць, пішли

Кіт пішов за Артемом, а хлопець пішов униз по ступеньках.

-Мамо, тату! Я йду на вулицю збирати рослини для гербарію - сказав хлопець

Але ніхто не відгукнувся. Артем пішов на вулицю, а кіт слідом за ним. Хлопець вийшов на вулицю і знайшов декілька рослин. Грицики, кульбаби та тюльпани. Поки Артем шукав ці рослини, котик бігав біля хлопця і ловив метеликів, які літати біля квіточок.