Пролог.

Краплі барабанять по карнизу їхнього три-поверхового будинку, спадаючи вниз по вікнах. Тісс сумно провела пальцями по склу, спостерігаючи за грозою. До неї хтось постукав.

— Так? - відповіла дівчина, навіть не повертаючись до дверей. 

До неї зайшов батько. Вільям де Ламор. Як завжди, одягнений ідеально. Як завжди, маючи ідеальну ходу. Як завжди, сама принципова людина у всьому Лофьюрі, якщо і не у всьому Ксарині.

— Тісс. Граф Альберт Патчер та його батько чекають. 

— Та пішов він до тролю. - нарешті повернувшись, відповіла дівчина. Тісс ненавиділа те, як сильно батько хоче видати її заміж. 

— Чекаю на тебе п'ять хвилин. - Вільям вийшов з кімнати, тихенько причиняя двері. 

Тісс в поспіху накинула на себе одне із двадцяти найкращих сукенок — зелена сукня в пол, розшита смарагдами та аметистами, під зелений колір її очей. Ця сукня також робила її руде волосся дуже яскравим, і показувало її талію. Ріст сто шістдесят був одним із її привілеїв — високий ріст в дівчини на Ксарині вважався до біди у сім'ї. 

Перед виходом з кімнати, вона швидко оглянула себе в дзеркалі, і поправила волосся, що вибилося з пучка. 

— От і чому я не маю магічного дару..? - зітхнула дівчина, і, вийшла до батька. Він допоміг їй спуститися на перший поверх, де на них уже чекав граф разом із сином. У його сина були проникливі, блакитні очі, і блондинисте, зализане назад, волосся. Альберт зовсім не сподобався Тісс. 

— То що? - першим розпочав розмову Вільям. 

— Ми згодні. - кивнув Патчер-старший, ковзнувши оцінюючим поглядом по Тісс. Він протягнув батьку Тісс якийсь документ, який Вільям з радістю підписав. 

— Ну, що ж, Тісс де Ламор. З завтрашнього вечора ти станеш Тісс Патчер, будеш графинею Таннею, та просто люблячою жінкою. Сподіваюсь, ти вмієш готувати. - він підморгнув Вільяму. - залишимо дітей готуватися до весілля. 

Вони вийшли, а Тісс одразу сіла, бо розуміла, що ноги її не втримають. По її обличчю ледве не потекли сльози. Тісс не могла розплакатися перед цим..білявим. Та