Шокова ситуація

Той епізод почав його трансформацію в іншу людину, хоча ніщо навколо не віщувало біди. Молодий геній весь час проводив зі своїми улюбленими ботами, які з дня на день ставали нагадувати йому поведінку реальних людей у мережі. Раз за разом навіть їхній творець дивувався розробками.

Тато з мамою не заважали сину працювати. Вони намагалися відпочити та підготуватися до нічних змін. Сергій тієї ночі чергував на рації, а Леся виходила на роботу з восьмої вечора до восьмої ранку. Зранку Ярослав наважився вийти повечеряти разом з батьками. Вони цьому неабияк зраділи.

Він відчував батьківську любов, але все одно почувався незручно. Якби за стіл сів хтось третій, у Ярослава міг легко початися напад паніки. Йому не хотілося переживати напади, однак агорафобія не запитувала коли хлопець хоче пожити нормальним життям. Хвороба давно перетворила його на жителя мережі, який підглядав за реакціями інших, оскільки сам не знав і не розумів деяких емоцій.

Відправивши батька на чергування, Ярослав замкнув за ним вхідні двері на чотири замки і відправився у свою кімнату. Там на нього очікували кинуті боти, які без творця могли робити тільки те, на що був розрахований їх базовий алгоритм.

Допрацювавши четвірку однотипних аватарів, Ярослав відчув легеньке збудження. Вони всі створювалися за прототипом повнолітніх дівчат, віком від двадцяти до двадцяти чотирьох років. Кожна мала струнку фігуру, середній розмір грудей і любила виставляти звабливі знімки.

Для усіх чотирьох прототипом стала сусідка Ярослава. Коли він вперше побачив її у вікні із своєї квартири, йому одразу захотілося створити у мережі щось подібне. За таких аватарів могли заплатити круглу суму коштів і забезпечити нормальне життя якійсь хворій дитині.

Щоб дізнатися про сусідку набагато більше, Ярослав зламав її сторінку і почав за нею шпигувати. Щоправда, читати листування вісімнадцятирічної дівчини йому не хотілося, щоб не зруйнувати сформований у своїх думках романтичний образ.

Спершу все було добре, однак останні три дні перед 18 червня 2021 року з Яною Зінченко щось сталося. Прототип до аватарів змінювався на очах у Ярослава. Він помітив, що вона почала проводити більше часу за ноутбуком і підозріло поводитися. Спроби залізти в її комп’ютер ще глибше провалилися, тому творець ботів був безсилим. Йому залишалося тільки зовнішнє спостереження.

Після півночі Ярослав помітив, що світло у спальні Яни продовжувало горіти. Він відкрив штору у своєму вікні та підтягнув поближче іграшковий телескоп, який мав занадто малі потужності для спостереження за зірками, але цілком підходив для зазирання у вікно будинку навпроти.

Зазвичай, у такий час Яна сиділа у мережі та спілкувалася з ровесниками, але за той день вона жодного разу не зайшла в інстаграм. Дівчина постійно сиділа за комп’ютером і витріщалася на екран. Ярослав навів телескоп і став придивлятися за сусідкою, намагаючись зрозуміти її поведінку.

Яна наче знала, що за нею хтось спостерігає. О пів на першу вона вийшла на балкон з телефоном. Тільки завдяки новому ракурсу Ярославу вдалося помітити її заплакане обличчя. Бідолашна виглядала так, ніби також хворіла на якісь психологічні недуги.

Вперше за останні кілька років Ярославу захотілося зателефонувати до когось іншого, крім батьків. Тривога за сусідку продовжувала наростати, наче з хвилини на хвилину могло щось статися. Силуючи себе до ризику, хлопець взяв мобільний і тремтячою рукою натиснув на сенсорі кілька цифр.

Він не відчував страху, але досить довго возився, сконцентрувавши погляд на екрані. Коли Ярослав знову підвів очі до вікна, його раптом скувала паніка. Дівчина зі злості викинула свій мобільник.

Напад паніки змусив Ярослава заплющити на секунду очі. Коли він відкрив їх, пересиливши патологічний страх, почали коїтися набагато дивніші речі.

Ярослав сперся на вікно, яке ніколи не відкривав і спробував крикнути, однак слова застрягли в горлі. Ще до його писклявого зойку, Яна витягнула з вікна гвинтівку та почала хаотично стріляти у повітря. Вона із заплющеними очима не припиняла натискати на гачок, вставляючи з неймовірною швидкістю свіжі набої. Від її пострілів хтось міг постраждати.

Ярослав не знав, що сталося з нею там на балконі, але відчував потребу викликати швидку та поліцію. Йому вдалося за кілька секунд набрати обидва номера і прокричати адресу для виїзду.