8.5

***

Ідучи, Тир звернув увагу на те, що в «клітці» неприродно тихо, і зазирнув крізь ґрати, щоб перевірити, чи все нормально з Ламбе.

Лікар сидів на підлозі в дальньому кутку, між стіною та лавою. Він обхопив коліна руками, опустив голову на груди, ще й затулив обличчя піджаком.

Тир вирішив, що це точно не звична справа.

Замок голосно клацнув, але Ламбе не ворухнувся.

– Лікарю! Що трапилося?

– Не хочу нікого бачити, особливо вас, інспекторе.

Тир вихопив піджак і мимохідь глянув у почервонілі очі Ламбе.

– Задоволені? – прошипів той, відвертаючись.

– Що відбувається, лікарю? Мені хтось це пояснить? Ви чогось злякалися?

– Я згадав! Це не злочин!

– Про корабель під назвою «Вітер Смерті»? – м’яко припустив Тир.

– Про друзів та товаришів! Про десятки вбитих! Про місце, де муками пронизано кожен камінь! Я можу пояснити, інспекторе! Можу! Але навіщо? Ті звірі недосяжні! Капітан Тазер Хол і перший помічник Вірс Жакорель. Їх захищає Ілесія. Яка вам різниця, що вони коїли? Відплати не буде.

– Невже те, що ви сидите на холодній підлозі і застуджуєте свої нирки, допоможе досягти справедливості?

Ламбе зі стогоном підвівся й опустився на подряпану лавку, що зібрала чи не весь художній потенціал тутешніх частих гостей.

– Уку-ука, – сказав, витираючи хустинкою з монограмою мокре від сліз обличчя. – В імперії навіть вживання уку-ука карається смертю, але жоден наркотик не приносить такого доходу. Є кілька його видів…

– Чотири.

– Кілька! – скрикнув лікар. – Чотири основні та багато похідних! Особливо цінний пилок. Він дарує насолоду, відчуття безмежного щастя і всемогутності. На материку уку-ука знищують нещадно, але острови – інша справа.

– Не Аєрські.

– Певна річ! Тому «Вітер Смерті» – не ваша турбота, інспекторе.

Тир розлютився по-справжньому. За свою недовгу і нудну кар’єру він зустрічав упертих ще більше за Ламбе, але вони хоча б мовчали, а не закидали натяками і чекали вмовлянь.

– Як скажете, лікарю. В такому разі мені доведеться викликати на допит королеву.

На співрозмовника напала гикавка.

– Води? – люб’язно запропонував Тир і відчинив двері. – Можете йти. Бачу, що ви абсолютно марні для розслідування. І врахуйте: якщо ви пошкодили останки Єна Ігореса, поки корчили із себе експерта, вам доведеться відповісти за це перед законом.

– Я?! – Ламбе судомно хапнув повітря. – Пошкодив?! Я не дилетант, інспекторе!

– Ви обіцяли звіт, – нагадав Тир. – Докладний звіт, та ще й якнайшвидше. Чомусь я його не отримав.

Він бачив, що Ламбе у нестямі від люті, і свідомо провокував його на агресивну й напевне чесну відвертість.

– Не можете – не беріться, – різко добив лікаря. – Бажаю гарного відпочинку. Кажуть, безвідповідальні люди знаються на цьому. То знайти вам води?

Ламбе важко дихав і шкріб нігтями лаву. Тир і справді занепокоївся через його тиск. Судячи з багряної фізіономії лікаря, той зашкалював.

– Того хлопця катували, – уривчасто зашипів Ламбе. – У нього переламані всі пальці, руки пошкоджені холодною зброєю, ребра роздроблені тупим предметом, коліна прострелені, у щелепі тріщини, немає жодного зуба, череп проломлений у двох місцях.

– Це могли зробити посмертно?

– А навіщо? Не думаю.

– І, незважаючи на це, ви збираєтеся приховувати інформацію? – Тир геть-чисто перестав розуміти людей. – Вам усе одно? Юньчик-кур’єр помер страшною болісною смертю, а ви кажете, що «Вітер Смерті» – не моя справа?

Лікар похитнувся, схопився за стіну, зі свистом втягнув повітря.

– Який стосунок той проклятий корабель має до жертви? – прохрипів здавлено.

– Капітан Тазер Хол і перший помічник Вірс Жакорель останні, хто бачив Єна Ігореса живим. – Це не було таємницею. – Принаймні інших свідків десять років тому не знайшлося. Лікарю, як ви почуваєтеся? Лікарю!

– Я не настільки старий, щоб здохнути в «клітці», – огризнувся Ламбе і незграбно встав. – Ходімо, інспекторе. Я покажу все.

– Куди?

– До мене додому. Це треба бачити. Мої записи.

– Хіба ви не можете принести їх сюди? – здивувався Тир.

– Можу. – Лікар ішов, не озираючись. – А можу й передумати. У мене часто змінюються плани. Я ексцентричний.

Тир насупився, але пішов слідом. Це було простіше, ніж погрожувати королевою. До неї він не хотів би звертатися за жодних обставин.