Як Весна патерицю приймала

Жив був лісовий дух. Він мешкав у корінні старезного дуба, охороняв сон, своєї онуки, Весни. Щороку, весна віддавала патерицю своїй сестриці Зимі і поринала у глибокий сон. А лісовик, її дідусь, мав пильнувати, щоб ніхто не потурбував її.

На ріках потрохи скресла крига. Сонце пригріває пагінці. Все довкола, зачекалось пробудження Весни.

- Пора,- сказав Лісовик, крекочучи, підвівся і зайшов вглиб печери. Весна міцно спала на калимі з квітів. В її золоті коси, були вплетені ромашки, а сукенка вигравала всіма кольорами веселки. Лісовик підійшов до дівчини взяв її за руку і сказав:

- Прокидайся, онучко, вже пора.

Весна розплющила очі і задоволено потягнулася.

- Я довго спала?- сказала вона.

- Довго, дочко, довго.- сказав Лісовик.

Весна посміхнулася і підвелася зі свого ложа. Її платтячко засяяло ще яскравіше. Лісовик посміхнувся, і закутався у свій плащ з моху.

- Ходімо, люба- сказав дідусь, і простягнув їй ще один плащ. Дівчина накинула його і стрімголов помчалася з печери. Лісовик повільно рушив слідом. За ним летіла зграйка маленьких синичок. Всі чекали приходу Весни.

Вся природа затихла, і, неначе, запитувала: коли?

Лісовик всміхнувся, вже не перший рік він це робив, але його й досі, дивувало як просто це відбувається. Він побачив ореол світла.

- Вже скоро, вже скоро.- заспівали птиці.

- Вже скоро, вже скоро.- зашепотіли звірі.

А на березі ріки Сестриця- Зима віддавала патерицю свою.

- Я віддаю тобі свій зір.- казала вона.

- Я приймаю в себе твій зір.- відповідала Весна.

- Я віддаю тобі свою силу.

-Я приймаю в себе твою силу.

- Я віддаю тобі свій слух.

- Я приймаю в себе твій слух.

- Я віддаю тобі свої відчуття.

- Я приймаю в себе твої відчуття

- Я віддаю тобі свою патерицю.

- Я приймаю твою патерицю.- сказала Весна і взяла до рук магічний атрибут.

З ріки винирнув Водяник і простягнув Сестриці- Зимі руку. Подув сильний вітер і Зима зникла.

- Пора.- сказала дівчина.

Весна тричі вдарила патерицею по кризі і сонячне світло наповнило природу живими яскравими фарбами. Птахи заспівали радісних пісень. Лісовик дивився на небо, в якому плавали хмаринки.