Вероніка

Розділ 6 

Цілу ніч мені снились кошмари, ніби я залишилась зовсім одна і на банк напали грабіжники. Прокинулась як тільки сонце встало і кімната наповнилась його промінчиками. Сьогодні важливий день, потрібно взяти себе в руки і зібратись з думками. 

Степан, наш конюх, уже давно запряг коней і я вирушила в дорогу. Енні я ще вчора розповіла про все, ну майже, про хворобу тата вирішила змовчати. Можливо ще сьогодні поспілкуємось, разом вип'ємо чаю, якого Маркіян привіз, коли минулого разу був в Англії.  Дорогою назад заїду по неї, а зараз потрібно бути уважною і зосередженою, моє головне завдання вивчити все що потрібно. 

В банку на мене вже чекав тато з його заступником, вони провели мене в головний кабінет і почали ознайомлення з важливими документами, пояснили як поводитись з паперами, для домовленостей з серйозними людьми, був окремий працівник Михайло, з ним краще не пересікатись, бо виглядає він лячно, можливо саме тому мене в ці справи не посвятили, але  це й на краще. Пробула там до вечора і вирішила що все-таки потрібно розслабитися і попліткувати з подружкою.

 Чай нам принесли в мою кімнату, не хочу щоб хтось нас підслуховував, чесно кажучи навіть не знала з чого починати розмову, але Енні як тільки мене побачила сказала що в неї є для мене цікаві новини. 
Коли ми зручно вмостились, я спитала: –то що ти хотіла мене розповісти?
– завтра в банку Сілевських буде звана вечеря, багато запрошених гостей, доречі і мені прийшло, прошу, пішли зі мною, там будуть танці і багато чого цікавого. 
– Ти жартуєш? Я туди не піду, мене ж не запрошено, тай тато з Сілевським в поганих стосунках, і я це все не люблю, всі показують лиш  свої принади і хваляться статками. 
Анна дістала красиво прикрашений лист, відкрила і показала на речення в кінці і урочисто прочитала:
– запрошення на двох персон для Анни Зарвінецької, присутність подруги або друга обов'язкова для весело проведеного часу", відклавши лист продовжила – ти мені потрібна, та й це корисно для банку, познайомишся з шанованим людьми, а це  пригодиться в подальших справах, і Сілевського не буде, він ще минулого тижня поїхав за кордон, і з твоїм татом я поговорили ще в обід, він не проти. Зранку прийду і разом будемо збиратись". 

Енн стрибнула з ліжка і вже з дверей побажала мені гарних снів, попрощалась, швиденько зачинила двері і побігла сходами. Вона знала мене вже дуже давно, тому якщо я не погоджувалась з чимось легко і просто, то вхід йшла її шкідлива звичка, Енні просто ставила мене перед фактом і тікала. Це мене злило але завжди працювало, відмовляти було складніше в тисячі разів ніж погодитись на її авантюри. 

От ну що за звана вечеря, і хто це придумав, якщо Володимир Федорович поїхав, дивно.
Я так втомилася що вже не хотіла ні про шо думати, вирішила завтра розібратись з цим всім, тай згадала що майже нічого не їла, повечерявши завалилась спати.