Розділ 5.2 Життя вирує

Розділ 5.2 Життя вирує

– Ой, дівчатка, ми такі молодці! За нас! – мовила Женя, підіймаючи чашку з ароматним лате.

– Після цього весілля пропозиції просто посипалися градом. Соломія зробила неймовірний хід з ілюстрацією життя наречених, – підмітила здобуток подруги Соня.

– Ми усі молодці! Я не уявляла, що може вийти з тої картини, яку малюють усі, а ти не те що портрет молодих зробила, а шедевр! І всі ж руку приклали! Точно повісять десь на видному місті, – мовила із захватом Соломія.

– Дівчата, у приміщенні, що тато подарував нам на весілля, уже майже усе готово. Ремонт, меблі вже на місці. Можемо друкувати нові візитки із зазначенням адреси і новими фото з весілля, – повідомила Соня.

– Я собі й уявити не могла, що у нас буде своє івент-агентство! Усе, наче, сон, – мовила Женя.

– Нічого собі сон! Ми впевнено зайняли своє  місце серед інших. Про нас знають і це дуже приємно, – додала Соломія. – Можливо, варто запустити якусь рекламу?

– Найкраща реклама – задоволені клієнти та їх гості. Сарафанне радіо – найкраща реклама. До того ж, ми не зможемо фізично самостійно потягнути велику кількість замовлень, – озвучила мовою думку Соня.

– Нам потрібно наймати працівників. Як мінімум двох адміністраторів, які будуть приймати дзвінки, яких вже стало надто багато. А ще ж навчання, – неочікувано додала Женя.

– Отакої! А це щось новеньке, – здивувалась Соломія.

– А що? Мені подобається навчатись, ну не всі пари, звісно. Маргарита Квітка мене присипляє вже на другому абзаці своєї лекції, яку вона монотонно читає з листочка, але інші пари мені цікаві, особливо, якщо поряд Соня, – відповіла Женя.

– Я вже домовилась із Віктором Васильовичем та у деканаті, що ми з тобою переведемося на індивідуальний план та будемо відвідувати пари вибірково, – повідомила Соня.

– І вони погодилися? – дуже здивувалася Женя.

– Мені було не важко їх переконати. Я показала світлини з тижня моди у Парижі, де представили мої моделі з розписом одягу та показала рекламу машини з Соломією та штучного хутра, яку зняв Бернар. Вони були в захваті та попросили дозволу завантажити цю інформацію на офіційний сайт університету. Хочуть похизуватися, що у них є такі зірочки, – весело і натхненно розповідала Соня.

– Увіііі! То ми зможемо більше часу приділити роботі? – запитала Женя, обіймаючи подруг.

– Так. Але на деякі пари ми ходи будемо, – додала Соня.

– Під твоїм пильним наглядом та у твоїй компанії я згодна, – розсміялися Женя.

– Слухай, щодо адміністратора. Як щодо нашої старости – Світлани Бочкіної. Вона толкова, відповідальна, у неї гарна мова і їй точно гроші зайвими не будуть, – запропонувала Соня.

– Знаєш, я про неї також думала, – мовила Женя. – Завтра обов’язково з нею поговоримо. Ти ж мене потягнеш завтра на пари? – усміхнулась Женя, знаючи, що у розкладі завтра є дві пари Віктора Васильовича, які Соня ніколи б не пропустила.

– Ой, та що ви весь час про роботу та навчання! – обурилася Соломія. – Оце прийшли в караоке, щоб про навчання поговорити?

– Ні, вже йдемо співати – мовила Женя, допиваючи лате. – Життя вирує!

Дівчата співали, не можна сказати, що вони мали чудові голоси, але ж співали для себе. Веселилися, друкували, ледь голос не зірвали. Соні найбільше вдалася пісня «Намалюю тобі зорі», яку вона співала ніжно і щиро і зрозуміло, кому вона була присвячена. А Женя заспівала сама «Любий, кохай мене!». І була вона така гарна та справжня, співаючи цю пісню. Євгенія занурилася у себе, у свої почуття та не помітила, як її охоронець Макс знімав на телефон відео, як вона емоційно співала. Потім він написав щось у телефоні та відправив файл певному адресату.