Розділ 2.1. Майстри боді-арту

Розділ 2.1. Майстри боді-арту

Навколо моделей Софії, Давида та Беста було найбільше глядачів. Для Соні та її однокурсника це був новий досвід, але вони серйозно підійшли до справи. Заздалегідь продумали концепцію, де, що і як будуть малювати.

Давид переглянув сотні відео та спробував вдома виготовити елементи декору для свого задуму. Давид вирішив намалювати дракона чи ящірку у жовто-зелених тонах. Він прискіпливо обирав фарби та радився з Сонею, щоб вони не принесли шкоду дівчині-моделі. Бо мистецтво – мистецтвом, але фарби створені для того, щоб ними малювати на полотні, а не на тілі. Соня дала рекомендації щодо того, які фарби брати та що додавати, щоб вони були безпечними для шкіри моделей.

Соня обрала іншу концепцію. Вона вирішила поєднати зовнішні дані моделі з боді-атром, створити малюнок, який буде видимий, коли модель займе певно позицію та зробить певні рухи. Щоб дівчина була рухомою та не було одразу зрозуміло іншим, що вийде наприкінці.

Віктор Васильович одразу визначив для себе фаворитів. Він пишався своїми студентами. Йому сподобалися роботи й інших конкурсантів та й незвичні моделі Джастіна Беста мали яскравий вигляд, але вони не подумали про самих моделей. Фарба наноситься прямісінько на тіло. Потрібно було подумати про шапочки для волосся, спеціальні фарби та пензлики. Але над цим замислилися не усі художники. Деякі моделі точно отримають, як мінімум, алергічну реакцію на фарбу. Та й сам Бест більше переймався про свій вигляд та бажав вразити інших. Його мало хвилювало, що фарба потрапила до ока одній із моделей і вона мружилася та плакала.

Віктор Васильович відзначив для себе цікаву модель – зорову ілюзію. Артер зафарбував частини тіла моделі чорним кольором у вигляді серпантину, створивши ілюзію, що тіло дівчини розрізано на частини. Ідея цікава, але здалася чоловіку дещо гнітючою.

Бернар Дрю фотографував, комусь телефонував та постійно емоційно та захоплено вигукував.

Коли усі роботи були готові, відбулась невелика фотосесія. Модельєр з Парижа просив сфотографувати усі моделі, які створив Бест. Він хотів образи цих дивовижних боді-арт моделей відтворити на своєму одязі. Модельєр надихнувся на нову колекцію та обіцяв відсоток від прибутку і Бесту, який вже ходив павичем.

Дрю не дарма весь час спілкувався по телефону. Він якраз мав зняти рекламу для взуття. Робота Давида дівчина ящірка-дракон чудово вписувалася у ідею ідеальної шкіри взуття у якому люди будуть пересуватися безшумно, як ящірки та літатимуть, наче дракони.

Бернар скинув фото моделі, яку створила Соня, відомому у Парижі кутюр’є, який славився створенням верхнього одягу із штучного хутра. У голові Дрю вже склалася картинка, де морда тигра, ягуара, зебри, перетворюється на боді-арт, картинка оживає і дівчина каже, що краще лишити тварин живими і купувати верхній одяг із штучного хутра. Бернар був затятим захисником природи і ця ідея настільки йому сподобалася, що він був готовий усе відзняти в Україні негайно.

На Давида та Соню чекали контракти. Дівчатам-моделям також була робота, вони навіть не очікували, що цей захід матиме такій результат та перспективу. Усі моделі та журналісти, які відзняли неординарний контент, після заходу просили запрошувати їх на подібні івенти та диктували наввипередки свої номери телефонів.

Злата зовсім не очікувала, що Бест після фотосесії просто забуде про неї. Дівчина хотіла піти до вбиральні бо фарба таки потрапила їй у око. Часто кліпаючи очима, дівчина геть збилася з дороги до потрібної їй кімнати та наштовхнулася на Алекса. Фарба з її тіла замастила його костюм.

– Вибач, Алексе, я ненавмисно. Допоможи мені до вбиральні дійти, бо око зараз вилізе від тої клятої фари! Вимагатиму від Беста відшкодування. От, гад! – мовила Злата.

Алекс провів дівчину до вбиральні та підвів до раковини, бо вона б точно голову розбила. Злата не грала. Сльози фарбу лилися рікою, змішуючи різні фарби на обличчі.

– Отакої! Які люди! – перше, що почув Алекс, коли виходив з жіночої вбиральні та намагався відтерти сліди фарби, які залишила на його костюмі Злата, коли налетіла на нього. Це був голос, який він би ні з ким не сплутав. Женя!

– Нічого кримінального. Просто допоміг дівчині, – спокійно відповів Алекс, відчуваючи, що Женя починає закипати.

– Угу, допоміг він. Бачу, що обтиралася об тебе. До речі, а ти не забув, що ти на роботі? Тобі тато за що гроші платить? Щоб ти мене охороняв, чи щоб усамітнювався з голими дівчатами у туалеті? – бісилася Женя.

– Я з нею не усамітнювався, – починав також закипати й Алекс.

– Що побачив голу дупу та цицьки і побіг за нею, кинувши свій об’єкт під охороною без нагляду? – збільшувала градус своїми словами Женя.

– Женю, не перебільшуй.

– Це я перебільшую?

– Не драматизуй. Усе не так, як ти собі придумала.

– Це я придумала? Кобелина ти, а не охоронець! – гаркнула Женя та замахнулася на свого охоронця кулачком.

Терпіння Алекса досягло своєї межі, він гучно ковтнув розвернувся, ухиляючись від удару, зробив два кроки, але різко повернувся до дівчини та вп’явся у її губи пристрасним поцілунком.

Як думаєте, якою буде реакція Жені?