Зона

Чоловік, одягнений в плямистий комбінезон, із захисною маскою на обличчі, тихо, майже безшумно і дуже обережно, пересувався по краю лісового масиву. Над ним висіло, сіре набурмосене небо Зони, сіявся дрібний, набридливий дощик, під ногами, взутими у високі, армійського пошиву, берці, чавкала багнюка та приминалась сіро-зелена трава, щоби тут же випрямившись, повернутись у свій попередній стан, тим самим приховуючи всі сліди, тільки що залишені простуючим чоловіком.  
За плечима в чоловіка висів старенький, з потертим прикладом АК 74, який знаходився в такому положенні, щоби миттєво схопити його в руки та розпочати стрільбу по ймовірній небезпечній цілі. А в аномальній Зоні, як відомо інших й не буває. Водночас праву руку незнайомець намагався тримати в районі свого поясу, де висіла чималенька, таки кобура, в котрій містилась ще одна смертоносна машинка — пістолет марки "Форт".
Пересуваючись по узліссю, сталкер, а саме так називали всіх блукальців, шукачів пригод, гострих відчуттів чи ще чогось, в межах аномальної Зони, не забував крутити головою у всі боки, та час від часу кидав якісь дрібні предмети перед собою, після чого зупинявся, уважно спостерігав за упалим болтом чи гайкою і якщо з ними нічого не відбувалось дивного під час польоту чи падіння, акуратно ступав за ними слідом.
Межа лісу підходила до кінця, уже вдалині замаячили обриси декількох хатинок, що залишились з тих часів, коли ще тут жили люди, по вуличках бігали діти в перемішку з курми, індиками та іншою птицею, на полях паслись корови та інша худоба, а в хлівах порохкували свині. Загалом звичайнісіньке сільське життя, тепер же вцілілі будинки сумно світили темними проваллями вибитих дверей та вікон, в кімнатах та на горищах сумно завивав вітер, а в чудом збереженому хліві чи сараї можна було зустріти хіба що чергове породження Зони, починаючи від місцевих аномальних пацюків, величиною з чималенького кота й закінчуючи кровососом, не до ночі будь згаданим.
Сталкер мандрував до давно залишеного й уже зі забутою назвою поселення не просто так, а з цілком певною метою. Річ у тім, що день потихеньку котився до вечора, там і ніч не за горами, а ночувати під голим небом на території Зони наважувались тільки надзвичайні відчайдухи та потенційні самогубці, причому перші дуже часто ставали другими. Чолов'яга не відносив себе ні до одних, ні до інших, зайвих гострих відчуттів не шукав й на той світ не поспішав, тому й простував до поселення, де у нього був обладнаний, так званий схрон, в одному, ззовні, нічим непримітному будинку.
Там можна було спокійно пересидіти негоду, розпалити вогнище, приготувати нехитру вечерю, посидіти й подумати про своє невеселе сталкерське життя та й відносно спокійно лягти спати з надією на вдалий наступний день.  
Всі ці думки про нехитрий сталкерський відпочинок заполонили голову чоловіка й зіграли з ним злий жарт. Він на якусь секунду втратив пильність, в умовах сутінків, що швидко наступали на змученій землі Зони, не догледів якісь невловимі зміни в навколишньому середовищі й в результаті поплатився за це. До його мети — затишного схрону, залишалось пара десятків метрів, коли й сталась ця подія, яка перевернула усе подальше життя сталкера, призвела до череди неймовірних ситуацій та змусила його пережити те, чого до нього жоден зі сталкерів та й взагалі з людей точно не переживав.