Розділ 2 Купальські зорі

Розділ 2

Купальські зорі

Якщо взяти хронометр і запустити механізм, то він почне тікати у власному темпі. Якщо взяти і запустити поряд другий, виникне дисонанс. Щоб урівноважити перші два, знадобиться третій. Дивина, та й годі. Невже трійця така важлива? Хто б подумав. Недаремно ж існує божественна триєдність: Бог-отець, Бог-син і Бог-дух святий.

Та хоч і сто хронометрів у різнобій налаштуй, через певний час вони ввійдуть у резонанс. У чому фішка? У поверхні. Поверхня слугує провідником. Усе просто.

Так і з людьми. Візьмемо домінуючу особу – лідера себто, і двох підзвітних осіб, що будуть йому підспівувати, виконуючи команди і резонувати в унісон. А далі пішло-поїхало. Річка притоками повниться. Рекламу запустити. Збереться команда, команда переросте в організацію, організація – у масовий рух, і як результат – державний переворот чи щось більш глобальне.

А якщо у біомасі знайдеться паршива вівця і занапастить роботу сотень хронометрів? Плакав тоді кіт над своїм хвостом. А чи така вже вівця паршива, що йде проти пастуха? Може, їй остогидло щоденне їдло і походеньки під постійним наглядом кудлатих церберів? А якщо дурну овечку саме  сьогодні ведуть на бійню? Вона ж не Жанна Дарк. Хто їй повірить, блаженній? Адже лідер попередив, що це всього-навсього чергова стрижка. Перукарня на виїзді. Пхе. Пострижуть і відпустять. Не вперше і не востаннє. Так чому ж на блаженну блаж напала і овечка перекрила собою прохід? Дисидентка чортова. Анархістка недолуга. Затор спричинив давку, а у тисняві і до паніки недалеко.

Нічтоже сумняшеся, хтось сьогодні добре поплатиться за непослух і відкине копита. Тільки це буде зовсім не дисидентка-двієчниця, а овечий лідер з великими планами на майбутнє у торбі, яким через вперту Жанну тепер не збутися. Лідера затоптано, нехай здравствує новий домінатор! Хто вкусив вампіра, сам стає вампіром. Хто був ніким, той стане усим, хіба овечка не цього хотіла? Ось їй і карти в руки, тільки що з ними робити, овечій голівці досі не ясно.

Нічого, скоро попустить від емоційного шторму і все стане на свої місця, а, може, навіть обернеться потрібним боком.

Неваленд залишився далеко позаду, а з ним і розтерзана Чупакабра, голодний Павук-Родик і всі, хто з цікавістю спостерігав за Івановою трансформацією. Нія виявилася ще тією штучкою – вправно проманіпулювала подіями. Кашпіровський нервово дригнув ногою і сам себе загіпнотизував з розпачу. Ну сто разів же говорено, що не треба повертатися туди, де гріб кінський кізяк, ан ніт, Іван піддався на провокацію і ось уже розсікає над зеленими лісовими хащами. Добре, що зараз темно і ніхто їх з коханою не бачить. А якщо і побачить, нехай думає, що Ілон Маск чергову ракету запустив, чи дітки феєрверками бавляться.

Ондечки і кострище палахкотить, відбиваючи жарини у воду. Точніше, три ватри: одна велика, а дві по-менше. Тільки чомусь стрибати через них немає охочих. Віночки пускають по річці Котелевці. Усі такі обережні, наче бояться, що їх Водяник схопить. А справжній річковий хазяїн причаївся неподалік і вичікує, щоб обрати найгарнішу цнотливу дівулю. Листям прикрився, очиська витріщив і жабою грається. Ну як мала дитина, справді. Ось-ось лапки повідриває. А жаба верещить, як укушена. Тільки її ніхто не чує, бо поруч з кострищами аніматори сцену побудували. Артисти так горланять у мікрофони, що скоро усім присутнім вуха заціпить від надмірних децибел.

Ти дивись, вони ще й ряжених бабок Йожок запросили взяти участь у цьому фарсі. Думають, що нарядили чорні плащі, натягнули каптурі на голови, взяли мітли у руки, і їх мамця рідна не впізнає. Балу-маскараду захотілось. Буде їм бал. Ось тільки Маргарити з Майстром прискачуть, і все почнеться. Відьми хоч би люциферину наїлися, щоб у темряві світитися, а то сумно без спецефектів.

Он опудало Морени на палю настромлене. Напнули українську сорочку, намистечко, і радіють, наче дурненькі. Аж тут бац, вогняні спецефекти не забарились. Іван заплутався крилами у кронах дерева і гепнув у воду, прямісінько у риболовецькі сіті, які необережні браконьєри тихенько розставили ще зрання. Замість того, щоб плюнути спересердя, забув на хвильку, що він дракон, і видихнув вогнем. Та так сильно, що аж до опудала дісталося, а потім до сцени. Сцена запалала. Глядачі кинулися урозтіч. Почалася паніка. Не розгубився тільки ряжений Водяник. Зістрибнув з човна, вхопив весло і кинувся рятувати орендований антураж. Лахи з полтавського краєзнавчого музею було взято, під його відповідальність. Отож, або доведеться труснути порожньою кишенею, або нехай усе горить синім полум’ям.

Вогонь поміркував і вирішив лизнути зелені водорості, з яких був збацаний костюм водяника. Ті смачно тріснули і з вдячністю зайнялися. А були б справжніми, то Водянику не довелося б зараз верещати на весь берег:

— Рятуйте, люди добрі, горю!

На допомогу зеленому інтелекту прискакала невідома відьмочка. Найдурніша, чи найсміливіша, нехай залишиться на розсуд публіки. Але власним плащем їй все-таки вдалося збити вогонь на Водяникові. Кіно і німці. Ой, щось її обличчя надто знайоме. Актриса? Чорні очі із зеленим сяйвом пробурили дві дірки у Іванові: 

— Чого стоїш, наче зачарований лісовою німфою, краще допоможи.

Знайомі інтонації виводять Івана з трансу:

— Але ж ти і сама нівроку справляєшся, кохана. Не приплітай, будь ласка, мене до цієї історії, я тут ні до чого.

— Ні до чого, еге ж? А хто забув шкірку зняти і видихнув бензиновим вихлопом, не ти, скажеш? Дай вгадаю. Це я. А, може, отой справжній Водяник, що зараз рве жабу, наче Тузик грілку? Чи, може, винні ті налякані відмочки, що збиралися полетіти на Лису гору та так і не потрапили на шабаш? Хоч ти і Дракон, Іване, але брехати ще не навчився. Відмовки клеїти також. Куди тобі, у цьому ділі тільки я головний спеціаліст. Бери плащ, поки той не зотлів остаточно, та прикрий свою голу сраку, а то люди подумають, що тут замість святкування Івана-Купайла нудистський пляж відкривають.